середа, 26 вересня 2007 р.

Тимошенко у Львові



Цього разу, як і рік тому, коли Львів святкував своє 750-річчя, Юлія Тимошенко одягнула рожеве. Аби у прискіпливих львів'ян не виникало запитання, звідки лідерка блоку бере гроші на розкішне вбрання, сьогодні Юлія Тимошенко одяглась максимально скромно. Не було ні мереживної сукні, ні вишуканого костюма, ні біжутерії... Перед львів'янами головна бютівка постала у зичайному рожевому гольфі і такого ж кольову спідниці. Не мала кульчиків, перстеня, браслету. Одне слово, Тимошенко зробила усе для того (або їй так порадили), щоб постати перед львівською бідною інтелігенцією своєю, вдягнутися, як пересічна українка. Мудрий хід іміджмейкерів. А щоб його не зафіксували камери телевізійників та фотоапарати газетників, журналістів попросили покинути дзеркальний зал, у якому проходила зустріч з інтелігенцією. А раптом журналісти роздмухають мінімалізм Тимошенко, протиставляючи її вишуканість? Відтак, залишити журналстів зал попросила сама Юлія Тимошенко. Мовляв, з Вами ми ще сьогодні матимемо нагоду поговорити. (До речі, на прес-конференції Тимошенко уже була мала кульчики). Мені, щоправда, вдалось затисатися поміж інтелігентів, і спостерігати хід розмови. Отож.
Після проведених приблизно трьохсот зустрічей у різних міста України у ході виборчої кампанії до Львова ініціаторка позачергових виборів прибула уже з "посадженим" голосом. Говорила тихо. І була захрипла. На зустрічі з інтелігенцією трималася добре, але відчувалось, що Юлія Тимошенко трохи втомлена. Аби протриматися ще трохи, вона берегла сили, і намагалась говорити мало. А коли уже почала вести мову, то не розлогими, незрозумілими штампами, як це говорять політики типу Азарова, а коротко і по суті. Щоправда, для інтелігенції змалювала таке рожеве майбутнє (і підняття заробітної плати, і розвиток української кінематографії, і стимулювання меценатства, і підтримку сільським бібліотекам, клубам, і....), що львівські інтелігенти уже були б раді, коли хоча б частина обіцяного стала реальністю. Але при цьому додавали, що список взятих на БЮТ зобов'язань вартувало б розширити. І понеслась душа в рай! Усі наввипередки почали говорити, що кого болить. Для когось на першому місці документи. "Архіви наші треба берегти, бо у занедбаному стані!", - говорила одна. "Поморянський та Свірзький замки мають бути у користуванні ліги творчої інтелігенції, " - говорив другий. "Треба зняти оподаткування з театрів!" - наголошував третій. І взагалі в Україні мають діяти закон "Про культуру" і закон "Про меценатство", які досі не запрацювали, - з болем говорив усе той же третій.
Загалом інтелігенція гарно зустріла Юлію Тимошенко. Але знаючи нашу продажну інтелігенцію, це не подія. Львівські "вершки" гарно зустрічають усіх. Коли у Львові, у палаці Потоцьких у тому ж залі, що й Тимошенко, був Янукович, інтелігенція теж зустрічала стоячи. І теж з оплесками. У такий спосіб львів'яни демонтрують свою лояльність, насправді ж своїм одобрямс усіх, свідчать про свою продажність, і бажання лизати тоді, коли того від них не вимагають. Так було у Льові й тепер, під час розмови представника духовенства з Юлією Володимирівною. Першого ніхто не просив лізти без мила. Але він вперто говорив, що дає вказівки священикам закликати віруючих голосувати на виборах за демократичні сили. І при нагоді натякає на БЮТ. Якби з інтелігенцією зустрічався президент, духовенство, мабуть, говорило б про демократичні сили і передусім, про НУНС. Але то їхня справа. Як варіативно змінюються позиції, відомо. Та все ж дратує наша інтелігенція. Кожен так і пищить, коли наближається до віп-персон. Представниця нашої письменницької братії Марія Якубовська як підійшла до Тимошенко, то й без того високий її голос злетів майже до небес. І потекла солодка мова: "Мабуть, Ірина Вільде вичаклувала такий Ваш прихід, Юліє Володимирівно!", - щебетала Якубовська. Так-так... Інтелігенції щебетати, що два пальці ...
Дуполизів, мабуть, гірше вислуховувати, ніж ворогів... Лише від того можна захворіти. Але влада потребує жертв. І кожен день треба зустрічатися з усіяками людьми. Навіть на сон часу не вистачає. Тому й виходить, що найщасливішим для Тимошенко буде 29 вересня. Той увесь день Юля Тимошенко хоче проспати. Принаймні, так вона повідомила журналістам. Але ж інтелігенції вона говорила інше. Зокрема, пообіцяла, 29 вересня, підписати зобов'язання перед працівниками культурної сфери. Так що ж? Не буде сну протягом усього дня чи не буде виканано обіцяного?

вівторок, 18 вересня 2007 р.

Львів туристичний

Вабить архітектурою і відштовхує цінами за нічліг, цікавить своєю неповторністю і вишуканістю, і відлякує своєю занедбаністю ... Дороги майже не ремонтуються, графік води бажає кращого, сервіс, як правило, за завищеними цінами, послуги далеко не завжди на належному рівні...
Негатив львів’яни помічають частіше і відчувають гостріше, аніж ті позити, які спостерігаються у нашому місті. А вони таки є. І стосуються туризму. Йдеться, зокрема, про те, що у серці міста пожвавилось життя. Спочатку стартував проект Літо на Ринку. На сцені на площі Ринок спорудили сцену. Почались усілякі дійства. Вересень львів’янам, а особливо гостям міста, запам’ятався парадом Левів. Розмальовані відомими людьми та знавцями своєї справи – художниками – леви додали барвів туристичному Львову. Яскраві тони, барвистість і неповторність кожного лева манили багатьох. Юрби людей, черги, щоб сфотографуватися з левами, жваві обговорення кожного лева, голосування за кращого... На площі Ринок завирувало життя... Зрештою не лише там.
Завдяки великій компанії на ринку Львова – «Львівській пивоварні» містом почав курсувати екскурсійний трамвай. Поєднавши різні трамвайні маршрути, він понад годину мандрує різними вулицями міста, а тим часом екскурсовод веде цікаву розповідь, що веде у тисячоліття назад і повертається до сьогодення, цікавить бувальщинами і невідомими фактами допитливого туриста. Бути пасажиром екскурсійного маршруту цікаво не лише гостям міста. Пізнати те, що роками не знали, інтересно і львів’янам. Якщо ви знаєте, коли і за яких оставин будували собор Єлизавети і Ольги, яка за рахунком у Львові тепершня ратуша і чому вулиці Личаківська, Пекарська, Погулянка називаються так, а не інакше, то вже напевно не знаєте, як батяри збиткувалися зі злосних викладачів Політехніки. Тому у будь-якому разі покататися екскурсійним маршрутом варто. І якнайшвидше. Бо він курсуватиме лише до 1 жовтня. Автор цієї писанини у книзі відгуків екскурсійного трамваю попросив, щоб такий трамвай курсував цілорічно. Та чи прислухаються?! Краще уже у цю суботу або неділю о 10 або о 12 годині бути на залізничному вокзалі. Саме там збір допитливих і зацікавлених у зеленому трамваї.
А незабаром у місті буде ще один цікавий захід. Уже для любителів кави. 29 вересня у місті пройде свято «На каву до Львова». Цього дня львів’яни та гості міста, куштуючи чудовий напій – каву – визначатимуть кращу кав’ярню Львова. Але щоб кавове свято стало справжнім свято, у місті відбуватимуть конкурси, забави, вистави, концерти...
То таки щось робиться у місті. І на краще!

понеділок, 17 вересня 2007 р.

Форум видавців у Львові вчотирнадцяте

Зрештою, яка різниця, вкотре відбувається цей книжковий захід. І так з року в рік на ярмарку одне й теж. Море народу, задуха, тиснява… Та що найголовніше - не такий уже й великий асортимент книжкової продукції. Хоча традиційно на форум зголошується приблизно 600 учасників, знайти хорошу оригінальну книгу вкрай важко. Серед довгих і щільно розміщених стендів можна годинами крокувати, вишукуючи щось до душі, а в результаті піти звідти із книгами, яких у затишній атмосфері, гортаючи без поспіху, можна придбати у книгарні всього на дві-три гривні дорожче. Не розумію, чому довкола форуму видавців щороку такий ажіотаж? Невже заради можливості «доступу до тіла»? Лише заради того, щоб підійти до автора, сфотографуватися з літературним кумиром та отримати його чудернацький підпис, тобто автограф? Примітивно.
Нецікаво. Нудно. Марудно.
Форум видавців – немов самообман. Йдеш і думаєш про ексклюзивну книгу, а маєш маскультуру. Мрієш про подарунковий варіант, а маєш туалетний папір у гарній обкладинці.
Зробити чудо вдається лише Вікторові Ющенку. «Львівська хвиля» повідомила, що президент купив понад 200 книг за 700 гривень. Якщо вдатися до легкої арифметики, то виходить, що одна книга обійшлась президенту менше, ніж у чотири гривні. ФАЙНО!!!
Зрештою, дешево оформлених видань є чимало, проте дешеві чомусь лише російськомовні любовні романи. Їх можна на форумі придбати й за три гривні. Тоді як для україномовних низькою вважається ціна десять гривень. На стендах з такими «дешевими» книжками писали «РОЗПРОДАЖ». Серед розпродуваних книг – позаторішні і ще давніші видання, які припадають пилюкою у книгарнях. Там на них уже немає попиту. Хто хотів, уже придбавав і прочитав або позичив і прочитав…
Інша ситуація з виданнями про Україну, її історію, звичаї, культуру, пам’ятки… Цьогоріч таких книг побільшало. Частіше можна було побачити путівники. Здебільшого, завдяки старанням Балтії-друк, яка провела піар-кампанію напередодні форуму. Але все-одно такої продукції є замало. Та й ціни кусаються. В Україні досі не спромоглися навчитись видавати дешеві путівники. Наших завжди тягне здерти з туриста. Тому кожен ліпить у путівники купу дорогих фото. Не здогадуючись, що для туриста головне інформація, а не багатство картинок.
Зрештою, нашим видавцям потрібно ще багато засвоїти уроків, аби книги були на рівні. Багато мають повчитися й можновладці, аби не вели пусті балачки про розвиток української книги, а зробили дієвим механізм підтримки українського слова. Його досі немає. Є лише хороший бренд форуму. Та й то не завдяки владі, а всупереч її бездіяльності. Цього ж року влада не те що не посприяла, а нашкодила видавцям. Ющенко приїхав на форум якраз у той день, коли видавці піднімають найбільшу касу – в суботу. Півдня нікого не пускали на форум. Тому охочі не змогли придбати, а видавці – продати. І повезли частину книг назад. Щоб наступного року знову приїхати і говорити про головну книжкову подію року. Але це лише звучить так помпезно. Немає інших форумів, тому й уся увага прикута до Львова. Недаремно ж кажуть, на мілині і рак – риба.