середа, 30 липня 2008 р.

Закордонний паспорт: Як його виробити?

Зі слів чиновників, усе, як у казці. Прийшов, здав документи, отримав паспорт. Схема - проста, як польські двері. Але то тільки для вибраних. Для простих смертних діють інші умови. Вони передбачають довгі списки замість невеликої черги, задушливу атмосферу і малу кількість крісел. Тому годинами, а то й днями, доводиться чекати стоячи. При цьому можливості піти у туалет нема. «А шо не пускають?» – запитала одна. «Та про шо ви говорите?! Я зранку як спробувала зайти, то такий галас піднявся! Думала мене поб’є, та шо тут робить», - відповіла інша. Третя, яка вступила у розмову, сказала, шо їй пропонували піти у кафе. Мовляв, воно недалеко, через дорогу, туди можна. А тут тільки для працівників.
Для працівників і умови нормальні. У кабінеті - кондиціонер. У коридорі – пекельна задуха. Найчастіше у тій задусі люди стоять два дні, аби здати документи. За один день вдається лише щасливчикам. Зазвичай усе виглядає так. Прийшла, записалася у список. Уже за другий, третій, або четвертий десяток, якщо прийти зранку. (Попереду у списку ті, яким не далось здати документи у попередній день прийому). Якщо у списку – тридцята, шансів здати документи до обіду, мінімальні. Зазвичай, приймають 25 людей. Але буває свята: дні, коли можуть прийняти і 60 людей за день. Тоді, коли я здавала документи, свята не було. За день прийняли лише 40 людей. А у списку - аж за 8 десятків. Решта - у наступний день прийому. А їх не так багато. Два на тиждень. Приймають лише 6 годин на день. З 9.30 до 13.00 і з 15.00 до 17.30. І що найцікавіше – одна людина на цілий район міста!
А виробляють паспорт два місяці. « То, якщо пощастить. Може бути і 2,5 - 3 місяці», - кажуть у натовпі. А Луценко так заявляв: «За місяць паспорт роблять!» Роблять, та не всім…

понеділок, 21 липня 2008 р.

Відгомін зі Світязя


Світязь кожного року зустрічає чистою водою. Про озеро ходять легенди. І поширюються цікаві порівняння. Як-от: вода у Світязі чистіша, ніж у Москві тече з крана. Але за чистотою води, спокоєм біля озера і романтичністю місцини криється інша правда. Вона уже не така приваблива: необлаштовані пляжі, нестача піску на березі Світязя, погані умови проживання. І що найприкріше: небажання вкладати гроші у розвиток. Місцевому населенню не до того. Як тільки пригріє сонечко і приїжджають перші туристи, головне для мешканців Світязя вивісити біля своїх будівель таблички про те, що є вільні місця. «Пропоную окремі кімнати». Таблички з таким написом можна побачити, мабуть, біля кожного другого будиночка. Проте знайти гарні умови щастить уже не так часто.
Мені, наприклад, не пощастило. Приїхавши з чоловіком на відпочинок на початку липня, ми не побачили гарних умов(пройшовши майже півсела і побувавши у трьох господарів). Лише залізні ліжка, маленькі хатинки. Та й хатинками назвати їх важко. Те, що найчастіше пропонують туристам, у нас називають халабудами, там називають будиночками. Прикольно було побачити «будиночок для закоханих». Такий напис був на маленькому, низенькому вагончику під шифером...
Пан Андрій живе з дружиною у Рівному. На Світязь, де він має хату, приїжджає, коли сезон, щоб заробити грошенят. Сподівався на більше. Думав, у селі люди пропонуватимуть проживання дорожче. Тому й дивується: «Проживання за день з одного - 35. Тільки на 5 грн. подорожчало з минулого року… а лише постіль коштує 100 грн. Усе подорожчало…. Та й нищать часто. Відкриваються на всі сто. А потім втікають, залишаючи після себе поламані дивани». Мовляв, не такий і вигідний бізнес. Мене це спочатку ледь не розчулило. Та коли п. Андрій запропонував нам проживання: прохідну кімнату або халабуду, тобто будиночок, збудований десь у далеких 70-х, я зразу почала тверезо дивитися. Особливо, коли побачила ту халабуду, обшиту дешевим папером зсередини, у якій тільки залізне ліжко і диван. Сіла на диван. Ніби нормально. Лише вночі, коли довелось лягти не на ковдру, а під ковдру, відчула спиною всі пружини, які добряче випиналася… Після цього виникло запитання: а за шо платити?, і друге: як такий диван можна поламати? Та його уже давно треба було викинути… Ліжко не ліпше. Прогиналося вниз, майже як гамак. Я вже не кажу, що не було тумбочки, шафи… «Та коли приїжджають сюди, просяться навіть на сіно!», - згадала слова п.Андрія. Ото ж бо й воно. Нарід наш невибагливий. Готовий відпочивати навіть на сіні. Але трапляються й такі, які хочуть не лише душ на вулиці, і туалет на дворі, а нормальні умови проживання. А за таке на Світязі можуть попросити й до 800 грн. за добу. Апетиту не позичати! А сервісу ще вчитися і вчитися!

На місці дитячого майданчика у Львові буде готель

Дитячий майданчик у центрі міста трансформують... у дитяче кафе. Можливо. Говорити про це остаточно головний архітектор Львова Юрій Криворучко не готовий. Але з упевненістю каже, що на місці дитячого маданчика на розі вулиць Вірменська і Краківська буде готель ****. На верхньому поверсі готелю можливо буде дитяче кафе, - втішає мам і дітей Криворучко. Яким буде сам готель, не знати. Аби запудрити мізки львів'янам навіть проведуть конкурс, і то міжнародний, аби вибрати проект готелю. Щоправда, конкурс буде закритий. А журі, як висловився сам Криворучко, у міру незалежне. Скільки триватиме конкурс, точно невідомо. Але влада запевняє, що до Євро-2012 готель буде готовий. Чи постане у Львові чергова химерна споруда як Украсоцбанк, чи буде регенерація будинку (на місці дичячого майданчика раніше була забудова), говорити зарано. Але коли журі "у міру незалежне" чекати можна всякого...