четвер, 28 серпня 2008 р.

Страйк паралізував роботу електротранспорту. У Львові 2 дні не їздили трамваї і тролейбуси. Хронологія подій


У середу 27 серпня, о 5 ранку, коли з тролейбусного депо Львова мав виїжджати на маршрут перший тролейбус, водій, доведена до відчаю, оголосила: не поїде! І закликала зробити інших так само. Водії і кондуктори прислухались. У місті розпочався страйк.
Не виїхала тролейбуси. Лише один. Та й той, зробивши один рейс, повернувся. Працівники зустрічали його оплесками. Але на тому радість закінчилась. Далі були довгі години очікування влади. Кондуктори та водії сподівалися, що з їх приходом вдасться домовитися про виплату заборгованої за липень зарплати, а також виплати авансу за серпень. Півдня чекання, і – з’явився начальник управління транспорту і зв’язку Микола Шкурган. Але гарантій виплати не прозвучало. Вмовляння відновити рух транспорту не помогли. На тому й розійшлися.
У четвер, 28 серпня, до протестувальників приєдналися і працівники трамвайних депо. Вони також, хоч і вийшли на роботу, у трамваї не сіли. Гуртом і батька легше бити, - каже народна мудрість. Страйкарі ж одностайні в одному – вони негайно вимагають виплатити зарплату. Буде зарплата у банкоматі – виїдемо на маршрут. Такий ультиматум прозвучав ще у середу. Але результату він не приніс. Натомість страйкарі бідкались: «Нам зараз шиють кримінал, бо протестуємо без попередження, але ми ж попереджали…» Про те, що невиплата зарплати передбачає кримінал – анічичирк.
«Ми вдалися до такого кроку, бо це єдине, що ми могли у такій ситуації зробити,» - пояснюють протестувальники. І додають: набридло слухати обіцянки. Спочатку казали, що до Дня незалежності гроші виплатять, потім казали – 26 серпня. Але не виплатили. Пообіцяли, і пішли у відпустку. Передусім йдеться про директора «Львівелектротрансу» Андрія Федоренка. Люди поки могли вірити в обіцянки, вірили, але чаша терпіння переповнилась. «На носі перше вересня, дітей треба підготувати до школи. За що? За які гроші? Діти підуть до школи без ручок, без зошитів? Ціни весь час ростуть. А нам навіть ту мізерну зарплату не можуть виплатити,» - з болем казали страйкарі. Зарплата у кондукторів й справді мала - 700 – 1000 грн. У водіїв – трохи більша. Але дві тисячі, мабуть, мають одиниці. Ділять зарплату три рази. Затримували постійно.
Загострилась ситуація з приходом нового директора – Андрія Федоренка. (Його пов’язують з теперішнім мером міста Андрієм Садовим) Після цього й почалось: одне трамвайне депо хоче закрити, кондукторів вигнати, і як підозрюють працівники, потихенько-помаленько величезну територію комунального підприємства якщо не продати, то здавати в оренду. «Ми висловлюєм недовіру Андрію Федоренко, - вигукували протестувальники. - Садовий його привів, Садовий хай його й забирає. Ми не хочемо такого керівника!»
Ще більше допік працівникам новий директор, коли кондукторів звинуватив у тому, що ті крадуть гроші, і назвав їх «паршивими вівцями». Оце культура спілкування директора з підлеглими!
Та головне зараз для працівників – гроші. А їх наразі лише обіцяють, та й то не в повному обсязі, але не перераховують на картки. «Поки грошей нема в банкоматі – нема машин на маршруті,»– не втомлюються повторювати страйкарі.
P.S.Мораль з того така: ситому голодного не зрозуміти. Може, це й не єдина мораль?

середа, 27 серпня 2008 р.

Ціни кусаються – люди розвертаються

Саме так можна охарактеризувати святкування Дня незалежності у Львові. Хоча у місті відбувалося три великі фестивалі, незадоволених святкуванням чимало. І все через гроші. Вартість квитків на гала-концерт фестивалю «Етновир» становив 40-60 грн. Якщо у вишиванці – 40. Без неї – 60 грн. Та навіть для тих, хто був у вишитій сорочці, вхід виявився не по кишені. «Та за такі гроші вдома я такий концерт влаштую!» - говорили невдоволені, і розверталися… Так робило чимало охочих почути фольклор багатьох країн-учасниць. Відтак на співочому полі «Шевченківського гаю» більшість лавок були порожні, а основна маса відвідувачів пройшла за запрошеннями.
Наступного дня, 25 травня, коли у Львові була «Країна мрій», квитки були проанонсовані ще дорожче – 60 - 80 грн.! І це при тому, що з міського бюджету виділили на святкування Дня Незалежності не одну сотню тисяч гривень!

середа, 20 серпня 2008 р.

Мартініка у Львові! До міста приїхали колективи з 8 країн, щоб взяти участь у фестивалі "Етновир"

У Львові уже почали святкувати День незалежності. Аби створити святкову атмосферу, до міста приїхали колективи з Польщі, Чехії, Кіпру, Мексики і навіть Мартініки. Вони взяли участь у параді, яким і розпочалось святкування. Протягном години центральними вулицями міста дефілювали представники цих країн, демонструючи свій національний одяг, представляючи свої пісні і танці. Найколоритніше на параді виглядали представники з Мартініки. І хоча не всі львів'яни запам'ятали назву цієї країни, однозначно, саме мартінівці припали до душі львівянам найбільше. Вони показали найзапальніші танці, заграли колоритну музику і продемонстрували гарні костюми! Мартініка the best!






























понеділок, 18 серпня 2008 р.

Апетит зростає, а м’яса немає


Щороку поголів’я худоби скорочується. Якщо свині уже навчилися вирощувати на гормонах, то з телятами важче. Їх розвести швидко і у великих обсягах неможливо. Коли вирізали, про то не думали, а тепер уже хапаються за голову. Перші – м'ясопереробні комбінати.
Вони якщо не скорочують обсяги, то простоюють. У липні стало ВАТ "Пустомитим'ясо". 70 людей залишилось без роботи. Але гірше інше: ми можемо залишитись без вітчизняної яловичини. Щорічне скорочення поголів’я на 10% через кілька років призведе до того, що вітчизняну телятину на базарі доведеться шукати, як баранину.
Одні експерти кажуть: треба, щоб прийшли великі інвестиції, щоб запрацювали великі підприємства. Інші застерігають: не треба забувати про населення, мале виробництво. І наводять, як приклад, Швейцарію, де багато дрібних виробників.
А поки не знаходять спільного знаменника експерти, ринок наповнюється дешевим імпортом. Влада запевняє: той імпорт відразу йде на переробку, тому найбільше його у ковбасах. А на полицях магазинів його практично нема. Мовляв, на це наразі нашої продукції вистачає… Але то лише наразі. Якщо ніяких висновків не буде найближчим часом, років через 5 продовольча безпека може бути під знаком питання, - кажуть експерти. І додають: діяти треба якнайшвидше, бо апетит в українців зростає.
У газеті "Україна і світ сьогодні" за 2006 рік написано, що прожитковим мінімумом визначено, що українець має вживати за рік 38 кг м'яса. Чиновники підрахували, що людина має їсти 14 кг яловичини, 12 кг м'яса птиці, 8 кг свинини,2 кг сала і навіть 2 кг баранини.
Сьогодні експерти кажуть: апетит не відповідає розрахункам чиновників. Українці їдять більше м'яса. Приблизно 41 кг. Словом, апетит зростає, а м'яса немає.