четвер, 28 серпня 2008 р.

Страйк паралізував роботу електротранспорту. У Львові 2 дні не їздили трамваї і тролейбуси. Хронологія подій


У середу 27 серпня, о 5 ранку, коли з тролейбусного депо Львова мав виїжджати на маршрут перший тролейбус, водій, доведена до відчаю, оголосила: не поїде! І закликала зробити інших так само. Водії і кондуктори прислухались. У місті розпочався страйк.
Не виїхала тролейбуси. Лише один. Та й той, зробивши один рейс, повернувся. Працівники зустрічали його оплесками. Але на тому радість закінчилась. Далі були довгі години очікування влади. Кондуктори та водії сподівалися, що з їх приходом вдасться домовитися про виплату заборгованої за липень зарплати, а також виплати авансу за серпень. Півдня чекання, і – з’явився начальник управління транспорту і зв’язку Микола Шкурган. Але гарантій виплати не прозвучало. Вмовляння відновити рух транспорту не помогли. На тому й розійшлися.
У четвер, 28 серпня, до протестувальників приєдналися і працівники трамвайних депо. Вони також, хоч і вийшли на роботу, у трамваї не сіли. Гуртом і батька легше бити, - каже народна мудрість. Страйкарі ж одностайні в одному – вони негайно вимагають виплатити зарплату. Буде зарплата у банкоматі – виїдемо на маршрут. Такий ультиматум прозвучав ще у середу. Але результату він не приніс. Натомість страйкарі бідкались: «Нам зараз шиють кримінал, бо протестуємо без попередження, але ми ж попереджали…» Про те, що невиплата зарплати передбачає кримінал – анічичирк.
«Ми вдалися до такого кроку, бо це єдине, що ми могли у такій ситуації зробити,» - пояснюють протестувальники. І додають: набридло слухати обіцянки. Спочатку казали, що до Дня незалежності гроші виплатять, потім казали – 26 серпня. Але не виплатили. Пообіцяли, і пішли у відпустку. Передусім йдеться про директора «Львівелектротрансу» Андрія Федоренка. Люди поки могли вірити в обіцянки, вірили, але чаша терпіння переповнилась. «На носі перше вересня, дітей треба підготувати до школи. За що? За які гроші? Діти підуть до школи без ручок, без зошитів? Ціни весь час ростуть. А нам навіть ту мізерну зарплату не можуть виплатити,» - з болем казали страйкарі. Зарплата у кондукторів й справді мала - 700 – 1000 грн. У водіїв – трохи більша. Але дві тисячі, мабуть, мають одиниці. Ділять зарплату три рази. Затримували постійно.
Загострилась ситуація з приходом нового директора – Андрія Федоренка. (Його пов’язують з теперішнім мером міста Андрієм Садовим) Після цього й почалось: одне трамвайне депо хоче закрити, кондукторів вигнати, і як підозрюють працівники, потихенько-помаленько величезну територію комунального підприємства якщо не продати, то здавати в оренду. «Ми висловлюєм недовіру Андрію Федоренко, - вигукували протестувальники. - Садовий його привів, Садовий хай його й забирає. Ми не хочемо такого керівника!»
Ще більше допік працівникам новий директор, коли кондукторів звинуватив у тому, що ті крадуть гроші, і назвав їх «паршивими вівцями». Оце культура спілкування директора з підлеглими!
Та головне зараз для працівників – гроші. А їх наразі лише обіцяють, та й то не в повному обсязі, але не перераховують на картки. «Поки грошей нема в банкоматі – нема машин на маршруті,»– не втомлюються повторювати страйкарі.
P.S.Мораль з того така: ситому голодного не зрозуміти. Може, це й не єдина мораль?

1 коментар:

Andriy сказав...

За кордоном є нормальною практикою, що люди припиняють працювати відразу після невиплати попередньої зарплати. Це просто наші люди звикли місяцями працювати авансом...