четвер, 25 вересня 2008 р.

Вибрики Андрія Садового

Хоча Садовому люди довіряють (принаймні, це засвідчує соціологія), але інколи шляки трафляють, і не тільки мене, коли дивлюсь на господарювання мера. Не треба бути фахівцем, щоб запідозрити щось неладне. І йдеться не про те, що вдень на вулицях світять лампочки або що у дощову холодну погоду у центрі міста працює фонтан, тоді як у спеку – з нього ані краплини (а скільки піару було, та й то за кошти UMS). Йдеться про масштабні претензії. Їх уже неодноразово публічно висловлювали таксисти, які нарікають про перериті вулиці. Інші водії – під ніс собі матюкаються і проклинають незлим тихим словом або й не тихим… міського голову, який вперше за роки незалежності розпочав масово ремонтувати вулиці, але як би ж то був ремонт… У мене склалось враження, і не тільки у мене, що ремонт - це не спосіб покращити життя водіям, це спосіб відмивання грошей. Інакше як пояснити такі масштабні роботи? Та ще й які! Біля оперного театру як розрили влітку, так тільки тепер почали працювати… До того розрита вулиця нікого не цікавила. У фірми-виконавця робіт не було працівників… Залучали навіть солдат, які служать у Львові…. Оце ремонт замутив Садовий! Уже навіть анекдот на цю тему почула: до Львова приїжджає делегація; звісно, її має зустріти мер Садовий. Виходить він з ратуші, дивиться на годинник, і розуміє, часу до приїзду делегації дуже мало; ловить таксі, та й каже: "Треба швидко в аеропорт, за десять хвилин". Водій каже, що ніяк не вийде так скоро заїхати в аеропорт. Мовляв, усе перерито, ну ніяк. Садовий наполягає: треба за 10 хв бути там. Таксист погоджується, але за однієї умови: щоб той заплющив очі. Садовий, діватися нікуди, погоджується, заплющує очі. Через 10 хвилин розплющує і бачить, що він біля аеропорту. Аж не віриться, як таксисту це вдалось. Та й питає: "А якими вулицями ви їхали?" А той у відповідь: "а не скажу, а то ви ше й ті вулиці перериєте..."

А тепер ще кращий спосіб «заробляння» грошей придумав! Садовий готується підписати кредитну угоду з ЄБРР на 30 млн. навіть не доларів, а євро! Нібито для покращення стану «Львівелектротрансу», але хто б то вірив у такі благородні наміри, коли влада не каже ані про відсотки, які доведеться місту сплачувати, ані про те, чим доведеться розплачуватися, коли умови кредитної угоди не виконають. Та найбільше дивує, що угода передбачатиме можливість повернення кредиту після перших двох років. Тобто я«зароблю», а ви розхльобуйтесь, шановні львів’яни! Або іншими словами, я вам вас зажену у боргову кабалу, а ви тіштесь, шо маєте такого мера заощадливого, який гроші з міського бюджету ще й на депозит кладе. Дарма, що у російський банк, та й відсотки у депозитній угоді значно менші, ніж у кредитній угоді...

понеділок, 22 вересня 2008 р.

Заньківчани представляють "Два дні, дві ночі..."




Експеримент, який заслуговує на увагу. Саме так можна охарактеризувати нову постановку заньківчан «Два дні і дві ночі…», над якою працювали молоді актори трупи. Вистава вирізняться з-поміж інших новим театральним рішенням. Новизна у всьому: сценографії, музиці, костюмах... Вперше на сцені театру Заньковецької було так галасно і жваво. Глядачів здивували величезною кількість акторів і мінімумом декорацій. Молодих глядачів «взяли» сучасною музикою.
«Два дні і дві ночі» – це лише дипломна робота молодого режисера, це – експеримент театру Заньковецької.
Прочитання трагедії Шекспіра «Ромео і Джульета» - нове, цікаве й непередбачуване.
Дія відбувається в Америці, кохання зароджується у ворожих осередках молоді, відтак на заваді щасливому майбутньому закоханих Марії і Тоні стає бійка. Її завершення несподіване. Ще більш несподівана кульмінація вистави - гинуть не обоє закоханих, а лише один - Тоні.
Його образ на сцені втілив Назар Московець, образ коханої Марії - дружина актора. Від того, що трагедію закоханих зіграла подружня пара, вистава лише виграла. Та й самі актори зізнаються, те, що вони - подружжя - у роботі не заважало, а навпаки – допомагало. А глядачам отримувати задоволення від нової постановки допомагали новизна і оригінальність, до яких вдались заньківчани. Цією виставою вони довели: театр Заньковецької готовий експериментувати, і експериментувати вдало.

середа, 17 вересня 2008 р.

У львівському транспорті побільшає "зайців"

Уникнути плати за проїзд у трамваях і тролейбусах Львова стане простіше уже з 19 вересня. Саме з того дня в електротранспорті міста не буде кондукторів. Їх одномоментно вирішили звільнити. Доцільніше, мабуть, сказати вирішив. Бо це не колективне рішення влади, а ініціатива одного - директора "Львелектротрансу" Андрія Федоренка. До цього керівник йшов не один місяць. Як тільки він став директором комульного підприємства, він сказав, що кондукторів не буде. Аргументував свою позицію тим, що кондуктори обходяться підкриємству дуже дорого. Спочатку казав, що половини із суми, яку вони збирають, йде їм на зарплату. Потім казав, - третина. А ще обізвав кондукторів вівцями, і не просто вівцями... Ну не подобаються Федоренку кондуктори. Вони крадуть гроші, - вважає директор. Тепер їх не буде кому красти, - наївно думає Федоренко (контролери ж не будуть красти, вони всім будуть вручати квитанцію?!) Але й не всі поспішатимуть платити. Особисто я, якби їздила електротранспортом (до мене він неїздить) купувала і компастувала б квитки спочатку. На один і той самий маршрут, як правило, виїжджають ті самі тралейбуси чи трамваї. Тому достатньо спочатку купити по одному квитку у кожному, прокомпостувати, на звороті олівцем написати номер тролейбуса чи трамвая і все... Потім, якщо й підійде контролер, витягла б усі квитки і знайшла б необхідний. Економія - значна! Хіба ні? Можна й тупо не платити. Все одно, мабуть, не вийде дорожче, раз на місяць заплатити штраф, ніж кожен день двічі платити за проїзд. До речі, колись моя однокурсниця так і робила. Вона умодрялася не платити навіть тоді, коли були кондуктори. Один раз вона казала, що у неї карточка. Інший - що посвідчення. Інколи, щоправда, це не проходило. Тоді платила свої 25 коп. (колись так коштував студентський). .. Тепер уникнути плати за проїзд буде ще простіше. Не доведеться брехати, відморожуватися, вдавати глухого... Одним словом, пасажири від цього виграють. Підприємство, однозначно- ні. Але Федоренко у цьому випадку дбає не про фінансовий стан підприємства, і навіть не про пасажирів. А про європейськість. На його думку, так Львів виглядатиме більш європейським. Як на мене, більш європейським був биЛьвів, якби їздили не старі трамваї, які вже своє від'їздили, а новенькі.
Ще б до Європи, принаймні, візуально, нас наблизили б новенькі якісні тролейбуси, а не недоробки ЛАЗу, які на ходу втрачають деталі (так роблять на ЛАЗі, що фари можна по дорозі загубити, настільки добре прикручені)... А ще треба людям підняти зарплату... Тих "ще" багато. Але починають у нас, як завжди, не з того. Таке враження, що й думають, не й тим, чим варто...

вівторок, 16 вересня 2008 р.

Люба Клименко: незнана як особистість, але відома як літераторка


Люба Клименко - це автор еротичної прози. У своїх творах розкута, але про себе говорить скупо. Мовляв, вчителька історі і крапка. Як виглядає, скільки років, невідомо. Цього авторка не повідомляє. Проза багато говорить сама за себе. За неї авторка уже поплатилася. Після виходу у світ першого роману "Пор'ядна львівська пані" уже почались проблеми в сім'ї. Розвелась з чоловіком. Ось до чого доводить еротична проза!
Особисто мене проза Клименко довела до сміху, радості і задоволення. Кожна книга різна. За нею важко впізнати одного автора. Стилістика, мова, настрій трьох книг - по-своєму цікава, виразна і неповторна. Найбільше мені сподобалась друга книга "Великий секс у Малих Підгуляївцях". З-поміж трьох вона вирізняється найколоритнішою мовою, швидким розвитком подій і гумором. Виклад настільки смішний, що зміст уже на другому плані... Але теж цікавий. Як на мене, це найкраща жіноча еротична проза України! Маю на увазі не окрему книгу, а прозу Клименко взагалі. Вона заслуговує на те, щоб Клименко стала секс-символом української літератури. І байдуже, чи сама Клименко - це товста, стара кобіта чи струнка, гарна жінка! Головне - вона пише так, що це проймає, веселить і приносить задоволення!

понеділок, 15 вересня 2008 р.

На історію начхати! Головне на хохлах заробляти!




То не заклик. То правда. За тим принципом діють не тільки бізнесмени. То проходить під одобрямс влади. Влада і бізнес заодно. Вони об'єдналися, породичалися, і гарно дерибанять усе, і заробляють на всьому.
Тепер добралися до будинку-садиби композитора Ярославенка. З часу смерті композитора того року минуло 50 років. йшлося про те, що у будинку треба створити музей композитора. Але замість сторення музею - знищення садиби. За одну добу будинок знесли. Бульдозер зрівняв з землею пам'ятку історії і мистецтва. Люди, які це бачили, намагались протистояти нищенню будинку. Але чинити опір приватній охороні і міліціонерам малій групці людей виявилось не під силу. Пам'ятку знищили.
На її місці буде багатоповерховий будинок. З нього бізнесменам і владі більше зиску, ніж з пам'ятки архітектури. На ньому можна підняти чималу суму. Вулиця Ярославенка в елітному районі. Недалеко будинок депутата Гудими. Можна собі тільки уявити, у скільки оцінять майже сусідство з віпом. І наскільки нагріють руки влада і забудовники. Чому такий тандем? Бо забудовник - Ростислав Мельник, подейкують, зять Миколи Одухи, радника міського голови Львова. Чи то радники такі погані, чи то Садік з ним заодно?




У Львові знову зацвіли каштани...



Надворі осінь, а для каштанів - весна. У центрі Львова цьогоріч уже вдруге зацвіли каштани. На голих деревах з'вився цвіт. Але це радше виняток. Майже всі каштани у місті ще з листям, уже зовсім жовтим і знищеним шкідниками, від яких уже не перший рік потерпають каштани.
А деякі каштани встигли уже скинути листя і навіть спромоглися вдруге цього року зацвісти... Але осінь - не весна. Цвіту менше. І на голих деревах цвіт, чесно кажучи, більше настрожує, ніж приємно дивує.
Але то не єдина дивина природи. Біля Львова вруге цього року зацвіли вишні...