понеділок, 27 жовтня 2008 р.

Чи варто ставити брекети?


Над цим питанням часто замуються ті, хто має криві зуби чи неправильний прикус. Я саме одна з таких. Задумалась про доцільність брекет ще років 7 тому. Тоді якраз в Україні тільки починали ставити такі лікувальні системи. Фахівців було мало, охочих також, а ціни зашкалювали. Саме через те, що це - дороге задоволення, від ідеї ставити брекети я спочатку відмовлялась. Але таки поставила, бо наполягала мама. Вона дуже хотіла, щоб у мене була гарна посмішка. І ось 4,5 роки тому я звернулась у державну поліклініку. Там лікарі моїй появі дуже втішились. І два ортодонти фактично наввипередки агітували ставити брекети. Один уже в той самий день, коли я тільки-но прийшла проконсультуватися, пропонував виривати два передні зуби, причому не симетрично, два четвертих чи два п'ятих, а так - один четвертий, один п'ятий... Навіть уже вів до лікаря, який нібито файно рве зуби... Наполегливість, з якою лікар мене переконував, мене лише відштовхувала. Тому прийшла до іншого лікаря, але також державної клініки. Він мене наобіцяв: “За півтора року буде гарний прикус. У вас буде гарна посмішка. Ви забудуте, якою були. Вас уже ніщо не турбуватиме. Ви думаєте, неправильний прикус – це негарно. Але це ще й проблеми Постійно напруже підборіддя... тра-та-та” Словом, брекети - панацея. Те, що це не так, переконалася. За 4,5 роки мені не те, що ще не зняли брекети, я вже навіть не знаю, скільки мені чекати на життя без брекетів. Коли пройшло обіцяних 1,5 року, а роботи було не початий край, результату майже ніякого, мій лікар мені випалив: “Вам же не 16! Кістка сформована, треба ще трохи потерпіти”. Ось так терплю більше, ніж чотири роки. Уже змінила й лікаря, а прогресу не дуже й видно. Зате дискомфорт очевидний. Дуги натирають ротову порожнину (бо наші лікарі не ставлять насадки на брекети: а нашо?) Як клеїли брекети, також тертя було сильне (але наші лікарі не практикують покривання воском: а нашо?) Я вже не кажу про те, що за весь час з брекетами не їла жодного разу жуйки (не можна), не рекомендують також їсти й бублики, шашлик із шомпора, кусати яблука, моркву... Та навіть зважаючи на усі ці рекомендації, було, що брекети відклеювалися. Лікар вперто переконував, що просто так відклеїтись не могли. Йому ж краще знати. Він – лікар. У мене ж інша правда, інше бачення, й інші враження. Брекет-системами я більше розчарована, ніж приємно здивована. Особливо прикро, що у нас за цю справу береться кожен ортопед, а докладно це знають одиниці. Та й то розраховувати, що натрапивши на доброго лікаря, буде добрий результат, не доводиться. Бувають, щоправда, гарні вирішення зубних проблем. Є випадки, коли людям брекет-системи й у дорослому віці допомогли за півтора року. Але це не завжди спрацьовує. Є випадки, коли зуби повертаються до свого попереднього стану. Особливо є ризик після пологів. Але про це лікарі ані пари з вуст. Крім того, наші лікарі забувають відразу сказати про те, що знявши брекет-системи, лікування не закінчується. Після того ще трохи треба носити капу. Але до того етапу, вочевидь, доходять не всі. Та й цим можна відлякати клієнта. А так розказав все у рожевих тонах, взяв гроші, а потім масти собі голову, друже. Словом, ви варто ставити брекети – то ше питання?

субота, 4 жовтня 2008 р.

Ющенко – пан, інші – не люди

Президент має бути паном, але й має зважати на інших. Наш президент вперто підкреслює тільки перше: те, що він – пан. Інші його не турбують. Бо головний у державі він. Недарма ще раніше нарекли його Богом. Президент підтверджує це своїми діями не один рік. Шкода лише, що це не йде на користь ні народу, ні рейтингу президенту. А все тому, що наш Ющенко-Бог забув про народ. Президент думає, що тільки від звістки, що він має з'явитися у певному місті чи селі, люди мають радіти: і на тих радощах тиждень пекти коровай, за останні копійки купувати гарний одяг, у день прибуття відчувати незручності через перекриті дороги, чекати півдня, щоб потім почути: “Президент не приїде”.

2 жовтня. Львівщина. Пустимитівський район. Село Зубра. 9.00. Народ готовий зустічати президента. Діти мерзнуть у вишиванках. Журналісти теж мерзнуть (вони ще не випили ранкової кави). Місцева влада, як на голках. Єдині, хто розслабився, робітники, які за останні дні й ночі робили дорогу в селі. Вони уже зітхнули з полегшенням. Усі решта зібрані – чекають на гаранта. О 10 має прибути його величність. Але Ющенко-Бог не з'явився ні 11.00, ні 12.00, ні 13... Він ж Бог. Йому й вирішувати. А думки у нього змінюються щогодини. Спочасту сказав, що взагалі не приїде. Потім вирішив, що замість нього на відкриття новозбудованої школи поїде голова обласної ради Сеник. А ще пізніше у Ющенка-Бога з'явилась нова думка: поїде він особисто. Треба ж зробити піар – передати новій школі нові комп'ютери і уже традиційно посадити кущ калини. (Куйбіда теж садив калину на проспекті Червоної Калини на Сихові, тепер й сліду нема)... Отож приїхав Ющенко у село аж у 15.00... Народ мав би тішитися... Президент приїхав. Але народу, який змерз і зголоднів, не до втіхи...

Нема втіхи й журналістам, які висвітлювали прес-конференцію Ющенка у Львові: то в приміщення не заходити, то уже не виходити. Президент має бути з хвилини на хвилину, - кажуть представникам медіа. Але його нема й за 20 хв. Його величність п'є каву. Це вже повідомили потім, після прес-конференції. А до початку заявили: заберіть верхній одяг з крісел, це неетично. А те, що президент без пояснень “кидає” пресу, то пусте... Він ж “кидає” не лише пресу...