неділя, 21 грудня 2008 р.

Хороші водії

Вирішила сьогодні написати про добрих водіїв автобусів. І не тільки тому, що на носі новий рік і треба згадувати приємне. Настільки часто чую нарікання на адресу маршрутчиків, що складається враження, що за кермом одні дебіли. Але це не так. Є вражаючі приклади доброти і звичайної людяності з боку водіїв.
Приклад перший. На власні очі бачила, як водій не взяв гроші за проїзд у хлопця років 8-9, відддав йому 1,5 грн. назад. І сказав: “Тримай, морозиво собі купиш” (це було влітку). Моя колега такий вчинок розкритикувала. Мовляв, малий за ті гроші міг купити не морозиво, а всілякої гидоти, від якої могло би бути більше мороки, ніж насолоди. Хай там як, я на стороні такого водія. Він зробив малому приємне. Дав можливість зекономити 1.5 грн. А таке буває нечасто.
Приклад другий. Його мені уже розповіли. Оскільки на власні очі не бачила, то деталі можуть бути іншими, а факт такий. Їхала студентка у маршрутці. Говорила з мамою по мобільному. З розмови стало відомо, що купила зимові черевики, а на прожиття грошей не лишилося. На календарі вівторок, а з харчів тільки батон. Але каже мамі, що якось переб'ється до суботи. Оскільки студентка стояла біля водія, він ту розмову почув. Витягнув 50 грн. І протягнув їй. Мовляв, ти зі мною їздиш часто. (один з так званих студентських маршрутів, де роками їздять одні й ті самі водії і студенти). Будеш мати – повернеш. Дівчина взяла гроші. А наступного тижня навіть хотіла повернути з “процентами”. Крім грошей, давала ще й банку білих грибів. Водій грошей не взяв, а від грибів не відмовився. Ось таке.

вівторок, 16 грудня 2008 р.

Оголошення незвичного змісту

Оголошення на стовпах, зупинках, транспорті - не дивина. Але, те, що у них написано, інколи дивує. Цього тижня а автобусі №5 прочитала таке оголошення.
"Шановні пасажири! Якщо Ви і надалі бажаєте користуватися послугами маршруту №5, допомагайте водію: опалачуйте проїзд, не користуйтеся недійсними посвідченнями, робіть зауваження пасажирам, які не оплачують проїзд".
Можливо, й буде якийсь ефект від того оголошення, бо зараз кожен другий заходить у 5-тий і каже: "посвідчення"(а раптом, "пронесе"), але ну не можу собі уявити, як в автобусі почнуть один другому казати:"заплати, бо ти досі не заплатив". А реакція на це може здивувати, мабуть, більше, ніж саме оголошення, яке до цього закликає.

середа, 10 грудня 2008 р.

Церкву 17 ст. рятуватимуть студенти

Храм Святого Михаїла у селі Кути Буського району в аварійному стані. Передусім потрібно перекривати дах. А ще храм потребує протипожежної системи та сигналізації. Загалом це обійдеться у 300 тисяч гривень, - підрахували фахівці. Гроші планують зібрати студенти Львівського банківського інституту на “аукціоні надій”, де з молотка продаватимуть твори мистецтва. Але студенти зізнаються: необхідних грошей вони можуть й не зібрати. А тим часом Писарчук обмовився, що потреби в аукціоні немає. Депутат й сам готовий викласти 300 тис. грн. Мовляв, не бідний, уже трохи у своєму житті доробився. Але якщо студенти мають таку ініціативу, то нехай. Зрештою, яке би ставленння до Писарчука не було, але те, що він профінансував реконструкцію, реставрацію і будівництво багатьох церков – це факт.Чи поповнить список відремонтованих церков храм у селі Кути, покаже час.
Наразі ж церква Михаїла 17 ст. у плачевному стані. А дзвіниця поруч взагалі провалилася під навалою снігу ще кілька років тому. Зрештою, це ліпше побачити, ніж описувати.

понеділок, 8 грудня 2008 р.

На правах антиреклами “Лазер плюс” обходиться дорого, а вартує мало


Нещодавно у Львові почали робити лазерну корекцію зору. У місті відкрилась клініка “Лазер плюс”. Грошей у промоцію вона вклала чимало, але чи вартує чогось ця клініка?
З проплачених статей у “Високому замку” можна довідатись, що діагностику у клініці роблять приблизно за годину. Але це не відповідає дійсності. Моя сестра, яка звернулась у “Лазер плюс”, провела там більше, ніж 2 години (звісно, попередньо записавшись на прийом).
Знову ж таки у рекламній статті сказано: “Лазер плюс” про ваші очі скаже все...”Але оплативши за діагностику 200 грн з гаком, моя сестра не те що не довідалася все, вона вийшла з клініки так і не знаючи, а який же у неї зір. Розрекламовані “досвідчені спеціалісти” так обстежували кілька годин, що пацієнтці не сказали головного – результату обстеження. Він залишився у клініці. Бо лікарі таки щось писали. Але що?
Є й ще одне запитання: навіщо це лікарі пишуть самі для себе, коли вони працюють для пацієнтів? Хіба ні?
Ще один нюанс при обстеженні: якогось милого вони закапували очі невідомо чим (а навіщо пацієнту казати) для розширення зіниць (невідомо для чого) – нібито для подальшого більш грунтовного обстеження. Але висновків цього обстеження не дали, а зір після закапування значно погіршився. І нормалізувався лише за кілька годин. Оце й результат обстеження. Як то кажуть, що знав, те й довідався. Але в цьому випадку треба додати: і виратив більше, ніж 200 гривень.