середа, 18 лютого 2009 р.

Фантастичний, космічний, рекордний...

Як тільки не називають цьогорічний бюджет розвитку Львова?! І скільки критики лилось з боку депутатів щодо цього фінансового документа?! І нереальний, бо майна у місті можна продати (а це головна стаття надходжень до бюджету розвитку) на 100, ну на 200 млн., а бюджет то сягає понад мільярд грн. І нелогічний, бо де тут логіка брати кредит у Європейському банку реконструкції та розвитку аж на 500 млн грн., коли держава за крок до дефолту, й цей кредит насправді можуть навіть й не дати! І навіть фарсом називали! Мовляв, Садовий хоче продемонструвати УЄФА, як ми багато вкладаємо у підготовку до Євро, дарма що гроші – запозичені, та й ті наразі лише на папері! Відтак винесли вирок - проект бюджету розвитку потребує доопрацювання!
Депутати у різний спосіб це демонстрували. А головно - всіляко блокували розгляд цього питання на сесії. Відтак, за цілий день, який тривала сесія, депутати навіть не спромоглися затвердити порядок денний. Наступного дня мер закликав депутатів взяти участь у сесійному засіданні, бо ті вперто його ігнорували, й кворуму так й не було. Зате на третій день бюджетної сесії усі депутати гарненько проголосували «за». Аж 71 депутат віддав свій голос за бюджет розвитку. Чи не казкове перетворення?

вівторок, 10 лютого 2009 р.

Зоопарк або Діти до 16-ти


Цей роман отримав схвальні відгуки Ірени Карпи, братів Капранових, Макарова… і багатьох інших знавців слова. Книгу свого часу відзначили другою премією на конкурсі «Коронація слова». Як на мене, вона заслуговувала й на першу, але журі вище оцінило іншу книгу, щоправда того ж автора – «Темну воду» Андрія Кокотюхи. Власне, Кокотюха став відомим завдяки «Коронації слова». Цього автора знають як романіста-криміналіста. І тому, коли журі оцінювали рукопис «Зоопарку», нікому й на думку не спало, що за ним криється Кокотюха. Настільки несхожий, але настільки ж цікавий. Легкий і динамічний, цей роман захоплює не менше, ніж детектив.
У ньому нема фальші і плодів великої фантазії (роман автобіографічний), нема надуманих розлогих діалогів, набридливих довжелезних ліричних відступів і таких же описів природи (зі шкільної програми ненавиджу). Що теж подобається, мова - не така рафінована, як у леді із ВО «Свободи» Ірини Фаріон, і не така розхристана як в Ірени Карпи. І взагалі - Кокотюха – це великий талант. Йому вдалось показати життя непоказних трьох товаришів – учнів радянської школи так, що це хочеться читати. І читати, як то кажуть, «запоєм». З перших сторінок автор заінтригував і тримав увагу до останньої сторінки. А події трьох товаришів розвивались настільки швидко, що зупинитись не могла, заспокоїлась тільки тоді, коли книгу дочитала. І вам раджу!

понеділок, 9 лютого 2009 р.

«Заслужила»… Тимошенко увіковічнили

У Чернівцях на будинку встановлять пам’ятник Юлії Володимирівні. Це навіть не смішно. Безробітних більшає (за даними Безсмертного, їх у березні буде 3,5 млн), інфляція нарощує темпи (уже минулого року була більша, ніж 20%), малий та середній бізнес дотискають, ще трохи і він уже весь якщо не загнеться, то піде в тінь, Україна на межі дефолту, а керівник уряду Юлію Тимошенко - увіковічнили на будинку. У Чернівцях у всій красі – пам’ятник золотій косі…

середа, 4 лютого 2009 р.

Гроші на поле, зуби - на полицю

Футбольна арена Львова – головний пріоритет бюджету розвитку міста. Майже 80% з нього скерують на стадіон, євроінфраструктуру. Для єврофанів звістка, може, й непогана. А от для інших - сумніваюсь. Експерти коментують це здебільшого критично. Один з них, Володимир Бондаренко, бюджет Львова називає реальним, але водночас кризовим, несоціальним і алогічним. А те, що майже 80% з бюджету розвитку - на Євро, Володимир Бондаренко прокоментував так: це нагадує коли вдома немає грошей на хліб, а сім’я вирішує взяти кредит на золотий унітаз. Навіть якщо влаштовувати екскурсії до цього унітазу, це все одно нелогічно…
Ось так і в нас. Медицина недофінансовується, освіта – також. На це грошей нема. А ось Євро-2012, видається, потрібне Львову як повітря. І для цього місто не гребує кредитами. Львів готовий взяти крім того що є, ще понад півмільярда гривень позики на потіху фанам і туристам. А всім іншим, абсолютній більшості львів’ян з того що?

понеділок, 2 лютого 2009 р.

Олійник “постарався”

Екс-голова Львівської обласної держадміністрації Петро Олійник уже не показує свій фейс у телекамері. За ним, мабуть, інша камера плаче.
Щоразу випливає пов'язаний з ним якийсь негатив, щоб не казати кримінал. То у справі Зварича мєлькає, через що довелось піти з радників президента. То рейдерське захоплення 365 га (!!!) пов'язують з ним. Воно було у час господарювання Олійника в області. Рейдерська атака почалась у 2006. Після того, як на усіх важливих місцях були люди Олійника. В тому числі й в управлінні земельних відносин, і в районних адміністраціях.
За так званою “судовою” схемою рейдерського захоплення землі через підставних осіб була спроба заволодіти 365 га земель, які біля Львова - за 3 км від летовища Скнилів, біля Годовиці і Басівки, що у Пустомитівському районі. Землі класифікувались як особливо цінні. І належали Оброшинському науково-дослідному інституту. Але за керування Олійника перестали бути цінними.Їх перевели в запас. А потім через суди почався захват. Селяни досі розхльобуються. Третій рік судових тяганин і жодного просвіту.