вівторок, 26 травня 2009 р.

1/8 фіналу Галицької ліги КВН або Великий зал і великі емоції


Хоча 1/8 фіналу - це ще далеко не фінал, і найцікавіші ігри кавеенівців цього сезону, мабуть, ще попереду - ближче до фіналу, але уже тепер зал був абсолютно повний (750 осіб). І до речі, гарно освітлений і з повним набором камер. Особисто мені здавалось, що сиджу на модній київській зйомці, а не у сихівському кінопалаці. Командам, мабуть, теж здавалось, шо їх знімає Інтер, а не НТА, тому віддавались "на повну". І хоча були примітивні жарти й моменти, коли ставало сумно, загалом 1/8 фіналу була файна. Як завжди відзначилась "Набла". Її жарти були свіжі: хлопці обіграли й те, що на Привокзальній згоріла маршрутка, і вже пісню переможця "Євробачення" - норвежця Олександра Рибака встигли переробити - зал просто шаленів, настільки, що почути слова наблівського варіанту було майже неможливо. Виступ сподобався усім. Оцінки журі відповідали атмосфері в залі - the best. Набла посіла перше місце. Друге розділили ужгородська команда "Тяп-ляп" і "П'ятниця, 13" з Рівного.

І що прикольно, у трійку лідерів потрапила дівоча команда "Стоп-кадр". Ще вчорашні учениці - переможці шкільного чемпіонату КВН - грали майже на рівні з гуру КВН - наблівцями. Мене дівчата приємно здивували. І надалі я вболіватиму за них. Якщо вони старатимуться, звісно. А наразі дівчата, ви -молодці!

четвер, 21 травня 2009 р.

Ремонт Наукової: більше небезпеки, ніж користі

Мабуть, цей ремонт може претендувати на рекорд за тривалістю та безглуздістю. Взялись до ремонту ще в листопаді минулого року. Одну частину відремонтували. Швидко. І як стало видно після зими, якісно. Але без жодної документації. Тепер цим займається прокуратура і СБУ. Відтак, до ремонту іншої частини дороги не приступають - готують документацію. У той час, коли вони це роблять, а попереду ще тендер, дорога перекрита - уже більше місяця (з 15 квітня). І за цей час нога ремонтників на дорогу не ступала!!!
Натомість на іншій частині, тій, що відремонтована, хоча великий потік транспорту - двосторонній рух; і великий потік людей - вулиця Наукова доволі транзитна, світлофори не працюють (чиновники виправляють - працюють, але у режимі очікування). Кажуть, поки півень не клюне, ніхто нічого не робить. Але в нас ніхто не зробив висновків й після. Водій маршрутки збив 20-річну дівчину на Науковій... Світлофори далі не роблять.

вівторок, 19 травня 2009 р.

Створи ОСББ - побачиш влади лице

Львів, якщо вірити міським чиновникам, входить в трійку міст України, де найбільше ОСББ - зараз їх 300. Але за цим гарним показником криється чимало проблем. Голови ОСББ (об'єднань співвласників багатоквартирних будинків) скаржаться, що "мінінгіту" багато: і договори треба укласти з теплоенерго, обленерго, водоканалом; і звіти подавати, і ще всілякої паперової роботи багацько виконувати, якої голів ОСББ не вчать, і ще при цьому не забувати, що ОСББ - це неприбуткова організація. А оскільки ведення справ ОСББ потребує багато часу, то на це зважуються або тимчасово непрацюючі, або, і це в більшості, пенсіонери. Але для ОСББ треба приміщення (в іншому разі квартира перетворюється на ЖЕК), а ще треба треба знати як вести бухгалтерію, тому не всім пенсіонерам під силу очолювати ОСБ. Та все ж люди зважуються на альтернативу ЖЕКам, бо ті вже дістали, і то конкретно. А так можна розраховувати принаймні на те, що за квартплату, якщо не за рік, то через два, у будинку можна бодай щось відремонтувати. А ще позитив - можна приватизувати прибудинкову територію. Можна, та чи вдається? Як показує львівський досвід, те, що передбачено законодавством не завжди діє. І як це не дивно, гальмують процес депутати. "Наші хлопці" не поспішають натискати на кнопки, коли йдеться про приватизацію землі. Надто вже недешево коштує це питання. Тому коли йшлося про приватизацію прибудинкової території одного з ОСББ, депутати показали своє справжнє обличчя, тупо проваливши це питання. І дарма, що мешканці будинку мають право на приватизацію цієї території, витратили час і не одну тисячу гривень на виготовлення документації...

субота, 16 травня 2009 р.

Свято музеїв у Львові при зачинених дверях?

Минулого року влада Львова довго й активно піарилась на Дню музеїв. У місті навіть спеціально зробили ніч музеїв. Проте піар виявився ліпшим за саму акцію. Уже в 22.00 потрапити до Палацу Потоцьких мені не вдалося. Охоронець вказав на двері.
Цього року нема ні піару, ні ночі музеїв. Більше того, безкоштовний вхід у музеї 18 травня (день музеїв) буде не скрізь. Не всі музеї міста працюватимуть у режимі "день відкритих дверей". І навіть ті, які прийматимуть відвідувачів безкоштовно, будуть раді їм недовго: здебільшого з 13.00 до 17 або 18 год. Словом, хто працює, безкоштовно відвідати музей не зможе (навіть один раз в рік).
Проте у ЗМІ, зокрема у zaxid.net, з'явився дуже райдужний матеріал під оптимістичним заголовком "У Львові святкування Дня музеїв триватиме 10 днів". Я з програми заходів зрозуміла - 10 днів не святкуватимуть. І взагалі святкування буде млявим і розкиданим. Хоча доцільніше було б зробити святкування у неділю, аби львів'яни та гості міста у вихідний день могли досхочу ознайомитись з музейними експонатами. Таким шляхом пішли на Закарпатті. Там святкування Дня музею запланували на кілька днів, починаючи власне з неділі. А не як у нас, у понеділок, та й то не у всіх музеях, і то лише до 17.00-18.00.
Я розумію, що за минулий рік відвідуваність музеїв Львівщини зросла (кажуть на 13% порівняно з 2007), але це не означає на цьому треба зупинятись і перестати активно та масштабно залучати відвідувачів до музеїв.

вівторок, 12 травня 2009 р.

Зустріч однокласників


Не віриться, пройшло вже десять років, як я закінчила школу. Чесно кажучи, ніколи не зауважувала як летить час, і вимірювала його по-своєму: скільки вчилась в універі, скільки працюю, скілкьи зустрічалась з майбутнім чоловіком, скільки з ним живу у шлюбі і, не згледілася, як пройшло вже 10 років від закінчення школи. 
У когось з однокласників уже двійко дітей, хтось уже пожив за кордоном, хтось ще на заробітках… Одна у Києві, другий - у Тернополі… Один уже не є шибайголовою, став порядним сім’янином, другий у школі тихо сидів, а тепер сипить «перлами»… Послухала усіх і зрозуміла: як багато змінилося!
Незмінною залишилась тільки школа (№83): така ж проста, з тими самими меблями, що були, з тими шторами на вікнах, що 10 років тому висіли… Та що казати – викладачі й ті не змінилися… Залишились пенсіонери, не прийшли молоді…
І як завжди, вчителі розказують відому казочку: які ви були файні діти, не такі, як тепер… Фарбують волосся у 6-му класі, у десятому уже з повним мейк-апом, а рік після школи уже бавлять дитину.


четвер, 7 травня 2009 р.

Фестиваль у Космачі


Космач фестивалить кілька років поспіль. І завжди – це свято для туристів і дні заробітку для космачан. Відбувається фестиваль традиційно у перші дні травня. Коли інші садять бульбу, на фестивалі «Великдень у Космачі» п’ють медовуху. Цього року тамтешню медовуху спробувала й я. Чесно, мені присмакувала. Трохи нагадує квас, трохи пиво, пахне медом і йде, як в суху землю. Або треба багато випити, або пити лише для гумору. У мене був другий варіант. 
Я знімала стреси після важкої дороги. То взагалі – окрема історія.
 По дорозі на фестиваль поламався екскурсійний автобус – простояли три години. Власне простояли – з автобусу сказали вийти й довелось тинятись годинами вздовж траси – романтика. Не гірша романтика була у самому селі Космач. Вечір, надворі темно, хоч око виколи. Проймають дрижаки. А де доведеться ночувати – невтямки. Врешті біля опівночі – з горем поселили. Але яке там спання. Другий поверх, власне куди й селили, неопалений. Літня жінка понесла оберемок дров, далі – другий… І раптом – їдкий дим пронизує все. Веранду, перший поверх (про другий поверх взагалі мовчу)… виявляється, не все технологічно зробила правильно. Щось відкрила у п’єці, щось забула … в результаті – повна хата диму, і ночівля на другому поверсі - не відпочинок, а загроза – вчадіти. Хай там як, переночували. Позитив - на першому поверсі, негатив - в одній кімнаті з чужою сім’єю.
Наступного дня мали лише кілька вільних годин, тому вдовольнились лише прогулянкою довгими ярмарковими рядами. Грошей на гарну, щедро вишиту сорочку не було (така, яка мені сподобалась, коштувала 3 тисячі грн.), тому поставила собі за мету привезти з Космача магнітик на холодильник. А - дзуськи! Магнітики тільки - «Карпати», «Україна». Та й ті на звороті з написом «made in China». Що тут скажеш, і в далекі Карпати добрались китайські товари. Шкода, що фестиваль проходить у Космачі – селі, де є 3 тис. народних майстрів! 
Дивує й побут гуцулів. У хаті, якій ми ночували, на кухні був ламінат – ніби дерев у Карпатах нема? Або, не в одному подвір’ї бачила, хати обкладені вагонкою. 
Ганьба таким гуцулам! І ганьба такому фестивалю, який сходить на пси, зрівнявшись зі звичайною попсою! А ще ганьба Ющенку, який минулого року до цьогорічного фестивалю обіцяв зробити в селі дорогу, а не зробив!