вівторок, 12 травня 2009 р.

Зустріч однокласників


Не віриться, пройшло вже десять років, як я закінчила школу. Чесно кажучи, ніколи не зауважувала як летить час, і вимірювала його по-своєму: скільки вчилась в універі, скільки працюю, скілкьи зустрічалась з майбутнім чоловіком, скільки з ним живу у шлюбі і, не згледілася, як пройшло вже 10 років від закінчення школи. 
У когось з однокласників уже двійко дітей, хтось уже пожив за кордоном, хтось ще на заробітках… Одна у Києві, другий - у Тернополі… Один уже не є шибайголовою, став порядним сім’янином, другий у школі тихо сидів, а тепер сипить «перлами»… Послухала усіх і зрозуміла: як багато змінилося!
Незмінною залишилась тільки школа (№83): така ж проста, з тими самими меблями, що були, з тими шторами на вікнах, що 10 років тому висіли… Та що казати – викладачі й ті не змінилися… Залишились пенсіонери, не прийшли молоді…
І як завжди, вчителі розказують відому казочку: які ви були файні діти, не такі, як тепер… Фарбують волосся у 6-му класі, у десятому уже з повним мейк-апом, а рік після школи уже бавлять дитину.


Немає коментарів: