пʼятниця, 26 червня 2009 р.

У світі твар… пардон, мужчин

Книга під такою назвою нещодавно вийшла з-під пера (пардон, комп’юрних клавіш) львівської письменниці Люби Клименко, яка в літературу уже зробила свій внесок – романами «Пор’ядна львівська пані», «Великий секс у Малих Підгуляївцях» та «Paloma negra».
Тепер дослідниця жіночо-чоловічих стосунків систематизувала свої спостереження та життєвий досвід, і написала роман-посібник для жінок (він може виявитись цікавим і для мужчин), у якому є повчальні історії від свекрівоньки-попийкрівоньки або як її ще називає авторка - свекрушище. Направду, невимушені, цікаві й легкі розповіді, які ведуть складними лабіринтами стосунків між невісткою та «мамою», а також оповідають про несподівані ситуації, у яких опинялися обоє. Та ці історії радше – ліричні відступи, аби читачки могли відпочити від головних оповідок про мужчин (вони ж бо можуть втомити).
Отож які бувають чоловіки, яких тварин вони нагадують, як їх вполювати та втримати, ділиться Люба Клименко. Вона класифікувала мужчин як 11 тварин. Серед них павук, павич, зозуль, зайчик-побігайчик, кінь, норка, морський котик… Я все намагалась визначити, а кого нагадує мій чоловік? Не з’ясувала. Зате тепер точно знаю, мій тато нагадує горобчика.
Але зараз не про це… Про книгу ж йдеться. «Поклавши руку на серце, скажу вам щиро: я не розумію тих жінок, які вважають чоловіків падлюками, - веде авторка. – Ні, вони далеко не падлюки, вони - звірятка. Часом кумедні, часом потворні, часом грізні, а часом безпорадні, часом розумні, а часом дурні… але при цьому ТАКІ МИЛІ! Насправді, дороге моє жіноцтво, падлюки – це ми, тому що не розуміємо, який унікальний дар нам посланий з неба - мужчини», - вважає Люба Клименко. Тому вона й написала книгу, аби ми це зрозуміли, а ще … щоб більше пізнали чоловіків.
Власне, ця книга цікава тим, що з неї можна почерпнути щось нове, а також поспівчувати "невістці", якій не пощастило зі свекрухою, і посміятися, бо є в книзі й багато кумедного.
Єдина заувага, яка може бути до цієї книги, - погана вичитка, тому можна побачити "заложниця" замість "заручниця", або "двісті грам сиру", коли в множині "грамів"... Та й мову героїв "прилизаною" не назвеш, і з назви книги стає зрозуміло, що "У світі твар..." - це не добірна високохудожня література, все ж, як на мене, це те, що варто прочитати. Якщо не кілька, то один вечір точно (залежно, хто як швидко читає), не буде нудним.
Особливо цю книгу раджу взяти тим, хто зібрався на море. І формат зручний, і текст легкий, і обсяг невеликий, і що найпереконливіше - книга прикольна.



четвер, 25 червня 2009 р.

Порядок на окремій вулиці?


На одній з найбільш транзитних вулиць Львова вирішили навести лад з громадським транспортом. Вирішили, та чи навели? Цього тижня у ЗМІ прозвучало повідомлення: «зупинка на вул. Кн. Романа, 16 заборонена». Ну нехай. Але дивує по-перше те, що: повідомили про це як про факт, який відбувся і крапка, а не як анонс, який буде з якогось числа, щоб люди могли переповісти іншим.
 По-друге: ні для кого не є відкриттям, що ця зупинка була стихійна, і не один рік, але нікого це не цікавило. Не доходили руки у міського начальника управління транспорту Миколи Шкургана (бо, як подейкують, сам має частку в тому бізнесі перевезень). Він кілька років на посаді начальника і як новину (з посиланням на нього з’явилось повідомлення у стрічці новин на сайті міської ради) повідомив: «Зупинка на вул. Кн. Романа, 16 є стихійною». Це для кого він сказав: для себе? Мабуть, кожен знає, що на пішохідному переході зупинка заборонена, але де дозволена? І це найцікавіше
 Заборонивши зупинку на вул. Кн. Романа, 16 у місті не запропонували альтернативи. 
«Водіїв зобов`язали здійснювати посадку-висадку пасажирів на пр. Свободи, 47 (біля Оперного театру), на пр. Свободи, 5-7 (біля кафе «Корона»), на вул. Ш. Руставелі, 4 (біля кафе «Кавказ») і на вул. Зеленій, 10».
А хто сказав, що там зупинки не стихійні. Наприклад, біля «Корони» не один місяць висить велике табло, на якому чорним по білому написано приблизно таке «Посадка та висадка пасажирів вздовж 50 м категорично заборонена».
То де зупинка стихійна, а де не стихійна?
Я уже не знаю, де можна зупиняти маршрутку, а де ні… Як то кажуть, з тата роблять вар’ята… Точніше з водіїв, які за звичкою підбирати пасажирів, гальмують на Кн.. Романа… і вагаються: зупинятись чи ні? І з пасажирів, які продовжують чекати свою маршрутку на Кн. Романа, бо по суті ніхто й не сказав їм, а де ж тепер чекати на транспорт… 
А тим часом у місті постає нова зупинка. Поки влада крім заборони не запропонувала альтернативу, маршрутки почали зупинятись на ті й же вул. Кн. Романа, тільки кілька метрів далі – біля книжкового магазину.





вівторок, 23 червня 2009 р.

Коли за плечима 80…

Ви, мабуть, скажете, до такого віку передусім треба дожити, а в нашій країні це вдається небагатьом. А якщо й вдається, то життя неповноцінне. Але не завжди…
Письменник Роман Іваничук примудрився до 80-ти років зберегти бадьорість, оптимізм і, що не менш важливо - світлий розум. Свою останню книгу він написав так, ніби за нею не автор-дідугань, а чоловік у розквіті сил. Він смакує красу жінки, з зачудуванням описує мальовничі краєвиди і таким багатим словом описує цікаві події, що не кожен молодий (письменник) так зможе.
У «Люльці з червоного дерева» - книзі спогадів є й особисті зізнання, і цікаві спостереження, і гарні екскурси…
Автор веде читача у коло своїх приятелів, та цікаві історії з ними; у мальовничі Карпати, де проходили роки молодості і де він познайомився зі своєю жінкою; у далекий Нью-Йорк, щоб поділитись своїм досвідом перебування в складі української делегації на сесії Генеральної асамблеї ООН…
З цієї книги я більше дізналась про автора. «Незважаючи на те, що зустрічі з читачами стали у моєму творчому житті рутинною буденщиною, - виконувати цю функцію доводилося мені вельми часто, - я щоразу хвилювався і хвилююся досі, немов студент перед екзаменом», - зізнається Роман Іваничук.
А ще він не любить прощатися… «Мені властива подорожня гарячка, я завжди приходжу завчасно – люблю перед дорогою зосередитись, не терплю проводжального рейваху, чаркування «на коня», а вже визирати крізь вікно вагона або з-поза огорожі летовищного терміналу - було для мене найнісенітнішим ритуалом…, а тому й цього разу (Авт. - як їхав у Карелію) я поїхав в аеропорт за дві години до відлету літака, щоб мої приятелі, які напевно, приїдуть мене провести, не застали мене вдома». Але вони уже чекали біля аеропорту…
Ще книга спогадів Іваничука розповіла про Гната Хоткевича (я признаюсь, не знала, що це славетний бандурист і режисер Гуцульського театру), про Якіб’юка, у хаті якого в Криворівні є музей Івана Франка, про заньківчан Богдана Коха, Романа Кудлика, Богдана Антківа, Федіра Стригуна і режисера Сергія Данченка, про письменницю Ніну Бічую…
Гарний опис Іваничука про перебування в США і те, як його «пас» кагебіст на кожному кроці… Одне слово, багато цікавого розповіла ця книга.

P.S. І взагалі мемуаристику я люблю. У ній більше щирості.


понеділок, 22 червня 2009 р.

Згарище замість храму



У Косові майже дотла згоріла дерев’яна церва Василія Великого 1895 року.
Пожежа спалахнула серед білого дня 19 червня. Рятувати пам’ятку архітектури кинулись мешканці, і пожежники. Гасили вогонь кілька годин, але храм врятувати не змогли.  
 Постраждав працівник, який фарбував покрівлю храму, він з опіками 2-3 ступенів госпіталізований.
У цій історії є лише один позитив – все церковне майно: іконостас, церковні книги, рушники, ікони - рятувальники разом з місцевим населенням встигли винести. І ще – вдалось врятувати дзвіницю та капличку, які є пам’ятками архітектури. 


пʼятниця, 12 червня 2009 р.

На Коновальця ні копійки…


Цієї неділі, 14 червня, виповниться 118 років з дня народження Євгена Коновальця. У Львові вшановуватимуть пам’ять національного героя на вулиці, яка носить його ім’я. Вздовж вул. Коновальця пройде урочиста хода, яка розпочнеться о 14 год, а потім на тій же вулиці, біля готелю «Турист» відбудеться святковий концерт, у якому візьме участь Мар’ян Шуневич. Як повідомили організатори, йому гріх не взяти участі в концерті, бо співак мешкає на вулиці Коновальця. 
Загалом у святі візьмуть участь 10 громадських організацій. В урочистій ході буде до 1000 осіб, - кажуть організатори. І додають: на святкування з міського бюджету не отримали ні копійки.
Як на мене, це дуже показово: на свято кави (комерційний проект) гроші є, на свято шоколаду - є , а на Коновальця – ні. 
А як же розвиток патріотизму?


середа, 10 червня 2009 р.

Цікавий факт

Нещодавно довідалася, коли навчилися робити цукор з буряка. Трапилося це у 1747 році. Німецький вчений Маркграф довів, що з буряка можна отримати цукор не гірший, ніж тростинний. Та все було б добре, якби не англійці. Вони на той час були монополістами. Самі до цукру були ласі – не тільки до чаю давали, по зубах терли цукром (наївні, думали, він чистить зуби); та ще й возили, де тільки могли цей тростинний цукор. Тому, довідавшись, що німецький хімік винайшов цукор з буряка, англійці вирішили будь-що не дозволити німцям виготовляти цей «новий» цукор, і навіть пропонували вченому дуже велику на той час суму, аби той відмовився від свого відкриття. Вчений грошей не взяв. Англійці знову пропонували гроші. Але даремно. Німецький хімік був непохитним - своє дослідження не спростував. Відтак, прогрес взяв своє, і ми їмо цукор з буряка.

пʼятниця, 5 червня 2009 р.

Черговий сумнів...

Сумніваюся я часто. А сумнів, про який йтиметься, мене ніколи й не покидав - ну не можу я бути впевненою, що "Євро" у Львові відбудеться. Тепер сумнів лише загострився. На носі футбольний турнір між командами вболівальників - він запланований на кінець червня. До Львова приїдуть 16 команд фанів з 13 країн. Для ігор потрібен не один стадіон. А їх у туристичному Львові, де влада закликає до здорового способу життя, немає ані належної кількості спортивних майданчиків, ані нормальних стадіонів. Голова громадської організації "Карпати" Солдатенко каже, що організувати "Єврофан" - нелегко. У нас нема де грати. Якщо поле нормальне, то трибуни погані або трибуни нормальні, зате поле ніяке, а якщо й поле підходить, то знов нема гарячої води й проблема прийняти гарячий душ - от вам й Львів за 3 роки до футбольного чемпіонату... Про будівництво євростадіону і реконструкцію аеропорту мовчу...