вівторок, 23 червня 2009 р.

Коли за плечима 80…

Ви, мабуть, скажете, до такого віку передусім треба дожити, а в нашій країні це вдається небагатьом. А якщо й вдається, то життя неповноцінне. Але не завжди…
Письменник Роман Іваничук примудрився до 80-ти років зберегти бадьорість, оптимізм і, що не менш важливо - світлий розум. Свою останню книгу він написав так, ніби за нею не автор-дідугань, а чоловік у розквіті сил. Він смакує красу жінки, з зачудуванням описує мальовничі краєвиди і таким багатим словом описує цікаві події, що не кожен молодий (письменник) так зможе.
У «Люльці з червоного дерева» - книзі спогадів є й особисті зізнання, і цікаві спостереження, і гарні екскурси…
Автор веде читача у коло своїх приятелів, та цікаві історії з ними; у мальовничі Карпати, де проходили роки молодості і де він познайомився зі своєю жінкою; у далекий Нью-Йорк, щоб поділитись своїм досвідом перебування в складі української делегації на сесії Генеральної асамблеї ООН…
З цієї книги я більше дізналась про автора. «Незважаючи на те, що зустрічі з читачами стали у моєму творчому житті рутинною буденщиною, - виконувати цю функцію доводилося мені вельми часто, - я щоразу хвилювався і хвилююся досі, немов студент перед екзаменом», - зізнається Роман Іваничук.
А ще він не любить прощатися… «Мені властива подорожня гарячка, я завжди приходжу завчасно – люблю перед дорогою зосередитись, не терплю проводжального рейваху, чаркування «на коня», а вже визирати крізь вікно вагона або з-поза огорожі летовищного терміналу - було для мене найнісенітнішим ритуалом…, а тому й цього разу (Авт. - як їхав у Карелію) я поїхав в аеропорт за дві години до відлету літака, щоб мої приятелі, які напевно, приїдуть мене провести, не застали мене вдома». Але вони уже чекали біля аеропорту…
Ще книга спогадів Іваничука розповіла про Гната Хоткевича (я признаюсь, не знала, що це славетний бандурист і режисер Гуцульського театру), про Якіб’юка, у хаті якого в Криворівні є музей Івана Франка, про заньківчан Богдана Коха, Романа Кудлика, Богдана Антківа, Федіра Стригуна і режисера Сергія Данченка, про письменницю Ніну Бічую…
Гарний опис Іваничука про перебування в США і те, як його «пас» кагебіст на кожному кроці… Одне слово, багато цікавого розповіла ця книга.

P.S. І взагалі мемуаристику я люблю. У ній більше щирості.


Немає коментарів: