понеділок, 31 серпня 2009 р.

Ющенко оглянула музей без директора


Минулої п’ятниці, 28 серпня, у Львові побувала перша леді України. Вона відвідала колишню «тюрму на Лонцького», де тепер діє музей жертв тоталітарного режиму. Звісно, коли приїжджає дружина президента в якусь установу, то її має зустрічати директор установи. У нас хто тільки не зустрічав Катерину Ющенко?! У музей «на Лонцького»
прибули і міський голова, і голова обласної ради, і заступники, а директора музею не було. Спочатку це мені видалось дивним. Хоча чому тут дивуватись… Директором музею є колишній представник прес-служби Львівської міської ради, доволі молодий хлопчина, який успішно увійшов в довіру до мера міста Садового. І ось виплив на посаді директора музею. Хоча я маю сумнів, що його (Тараса Чолія) взяли на роботу за особливі знання чи через зусилля, які той доклав для створення музею. Власне, збором архівних матеріалів, свідчень очевидців займались працівники центру досліджень визвольного руху - люди фахові, з історичною освітою. Тож напрошується питання, чому хтось з них не очолив музей, а якийсь хлопчина, який навіть не приходить на роботу, коли приїжджає перша леді України?


середа, 26 серпня 2009 р.

Безплатний зоопарк






І таке буває. Буйволів, левів, ведмедя, страусів, павичів … і не тільки можна побачити у гостинному домі «Білаки», який неподалік Самбора (65 км від Львова). Власне, гостинний дім – це готель і ресторан. Крім того, власники мають м’ясокомбінат, магазини, тому на зоопарку родина Білаків особливо не заробляє. Погуляти територією зоопарку можна досхочу і … безплатно. Я була у Білаках проїздом (лише 10 хвилин), і всіх тварин навіть не встигла оглянути. Тому, якщо маєте час, вирушайте на вихідні туди. Особливо цікаво там буде дітям. Їх витягти із зоокутку майже так само тяжко, як на морі з води. Зате вражень в дітей!!! 


понеділок, 24 серпня 2009 р.

Куди поскаржитись?

У Львові з'явилась ще одна структура - Державна житлово-комунальна інспекція у Львівській області. Запрацювала вона у липні. У штаті зараз кілька осіб, восени буде більше десяти. Якщо помножити на 25 (область + автономія), то виходить, що державних чиновників у державі трохи побільшало. І то зважаючи на те, що в Україні криза. Держустанови ще на початку року були поінформовані, що жодної людини цього року на роботу не приймають. Аж раптом по всій державі утворюють структуру - ЖКІ.
І з якого дива? Мовляв, для ліпшого контролю в ЖКГ.
У житлово-комунальному інспекцію (ЖКІ) можна поскаржитись, коли ЖЕК надає неякісні послуги, коли неправильно нараховують за комунальні послуги. Але відразу звернутись у ЖКІ - безрезультатно. Перед цим треба назбирати всіляких відписок з ЖЕКу. А вже потім йти в ЖКІ. Її офіс на вул. Богомольця. 9.
Не знати, чи буде якись результат (бо на манєже адні і тєже - очолює інспекцію чоловік, який нещодавно очолював управління ЖКГ в міській раді), але можливо, лякати ЖЕК такою інспекцією варто.



пʼятниця, 21 серпня 2009 р.

Подарунок до Дня Незалежності

У Львові в останній робочий день перед Днем Незалежності виконком зробив львів'янам подарунок - затвердив новий тариф на проїзд - 1.75. Саме стільки з завтрішнього дня доведеться платити у маршрутках.
Оце так подарунок. Увесь день міська рада завалювала новинами до Дня Незалежності, закликала у державне свято вдягати вишиванки, вивішувати зі своїх осель прапори, і на тобі... сюрпайс - новий тариф.
Не чекали?! І я не чекала, думала, бодай витримають з тим піднятям до Дня Незалежності, але де там...
Недарма уже приблизно місяць водії львівських маршруток їздили у сорочках, при краватках. Мовляв, культура обслуговування зросла. Тому й тариф має зрости.
Ось він й зріс.

Тимошенко у Львові


Цілий десант високопосадовців на чолі з керівником уряду висадився 20 серпня у Львові. Таке щастя обіцяли львів'янам ще напередодні. Журналісти один наперед другого розповідали, що має прибути Тимошенко. І навіть прогнозували, що вона має відвідати село Волосянка, де уряд дав гроші на школу. Залізниця повідомляла, що Юля побуває у Львові на відкритті мийки. Але Юльця проігнорувала такі дрібниці. Піар зробила на діаспорі. Тимошенко відвідала річні збори Світового конгресу українців. При численних телекамерах голова уряду понад 40 хв без перерви тішилася здобутками України. А передусім тим, що "кризу приборкано". Або ще цікавіше - "уже четвертий місяць ми фіксуємо позитивні динаміки у всіх галузях". Та не пройшло й десяти хвилин, як Тимошенко, продовжуючи свій виступ, заявила, що лише одна галузь тримає Україну - сільськогосподарська. Зі слів голови уряду, сільське господарсвто - єдина галузь, яка нормально працює в умовах кризи, і навіть виходить на показники, кращі, ніж у докризовий період. Мабуть, забувши, що сказала те, що суперечить уже сказаному, Тимошенко вирішила взяти публіку іншим - "Україна б'є рекорди - зібрала найбільше зерна за всі роки незалежності - 53 млн. тонн".
Мовляв, ми збирали й 51 млн. тонн, але під тиском адміністративної машини. У мене відразу виникли два питання: перше, а що змінилося, хіба зараз адміністративна машина не працює? Й друге: як то Тимошенко уже підрахувала урожай, коли він ще не до кінця зібраний? Та й далі питання напрошуються: а фермерам з того що? Хіба великий зиск? Коли зерно не відносять до перших категорій, платять мізер 1000 за тонну. А ціна ріпака в той час - 2600. Але про ріпак, його шкоду для землі, порушення умов сівозміни Юльця мовчала. Говорила про вигідні напередодні виборів теми. В тому числі й про мовне питання. Яка ж виборча кампанія без нього? Ото ж бо й воно. Серія енна серіалу несінченного. В головній ролі Юля. "Доки при владі буде наша команда, питання другої державної мови стояти не буде. Українську мову мають знати діти... навіть ті, хто говорить, що треба зробити російську мову другою державною, вчать дітей української. Бо українська мова стала модною. Я хочу підреслити - модною ..."
Та й серіали на мовну тему у нас модні, хоча занудні і набридливі... Скільки можна теревенити про мову, коли треба створити умови для її вивчення та поширення. 
Та цього немає. Зрештою, як і відповіді, коли закінчиться криза.
Тимошенко тільки сказала :"У кінці цього року ми можемо її мінімізувати". Ви відчуваєте, як ловкенько вона викрутилась, "можемо". Це навіть не "зможемо". 




середа, 12 серпня 2009 р.

Ратушняк: більше закидів в бік преси, ніж стосовно Яценюка?

Чотирихвилинне відеоінтерв’ю мера Ужгорода найбільше сколихнуло єврейську спільноту, яка в один голос заявляє про розпал антисемітської ворожнечі, через слово «жидок», публічно висловлене мером.
Мене ж дивує інше. Чому цей відеоролик не викликав бодай якоїсь реакції у Спілці журналістів? Чому вся медіаспільнота звернула увагу лише на закиди Ракушняка в сторону Яценюка і жодним словом не відгукнулась на те, які були закиди в бік журналіста? За 4 хв мер Ужгорода встиг назвати інтерв’юера «нахалом», «сопляком», «тіпічним подонком». На запитання журналіста Ратушняк не лише поводився зверхньо і демонстрував своє небажання спілкуватись з журналістом, а й говорив «Ви брешете, Вам платять за те, що Ви брешете», «Ви такий ж нахабний, як дівчина», «подонок стоїть», «готовий подонок», «тіпічний подонок». Відтак, Ратушняк тричі публічно назвав журналіста «подонком» і це не викликало суспільного резонансу. Тоді як слово «жидок» викликало міжнародний скандал. Ось вам й ілюстрація до того, як ми відстоюємо своїх, а як жиди відстоюють своїх. Дуже шкода, що не навпаки.

понеділок, 10 серпня 2009 р.

«Захар Беркут»: з чим асоціюється?


Відпочинковий комплекс «Захар Беркут» (с. Волосянка Сколівський р-н Львівської області) справив на мене двоякі враження. З одного боку, респект тим, хто запустив підйомник – він виглядає у непоганому стані. Але як згадаю, що взимку декому там довелось просидіти 6 годин, бо підйомний тупо стояв, то невесело. Як я піднімалась (заплативши за це 35грн.), з підйомником було все гаразд. Ціле щастя. Але на горі Високий Верх мене чекало розчарування. Йдеться не про краєвид. Насправді на самій вершині дуже гарно. Та й покататися на горі можна і на конях, і на квадроциклах. Але…
Там було холодно: + 10 проти +22 внизу. Тож захотілось чогось теплого. Пропозицій чимало. Жіночки, які вистроїлись в ряд, аби зігрітись, пропонують від чаю та гарячого вина до коньяку. Замовила чай. Мало того, що вони не запитавшись, всипали цукру, так ще й чай, який гордо називали карпатським, виявився звичайнісінькими помиями (то при тому, що чай зробити – неважко: поруч ростуть малинник, чорничник). Тож 3 грн. потратила не на власне задоволення, а на розвиток сільського бізнесу. Цікаво мені стало, яке ж там гаряче вино продають, але здоров’ям на розвиток такого бізнесу уже не ризикувала.
Ще мене здивувало, що серед сувенірів, нічого свого, крім магнітиків, на «Захар Беркуті» туристам не пропонують. Та й магнітики дорогі. Коли піднімалась на гору, сказали «15 грн». Через кілька годин, після спуску з гори, магнітик коштував уже 12 грн. Купила два. Коли привезла додому, помітила, що магнітики погано на холодильнику тримаються. Виявляється, самі магнітики ззаду не плоскі, а трохи нерівні. Тому так і хитаються, якщо порухати. А якщо подивитися, Карпати як Карпати. На магнітику не спромоглися намалювати гору з тим, з чим асоціюється «Захар Беркут» - з підйомником. Натомість, дерева, люди, олені і напис «Захар Беркут».
Отож відпочинковий комплекс «Захар Беркут» асоціюватиметься тепер у мене не з підйомником, а з оленями…

вівторок, 4 серпня 2009 р.

Із забутого села Поповичі - туристичний центр

На Львівщині взялись за розкрутку села Поповичі Мостиського району, де збереглись фортифікаційні споруди Першої світової війни. Після фестивалю «Форт. Місія», який там відбувся доволі успішно, влада обіцяє розвивати село й зробити  з нього відомий туристичний центр.  У селі Поповичі планують  створити комунальне підприємство, яке надаватиме екскурсійні послуги, відремонтувати дорогу, яке веде у село, і підвести лінію електропередач. На цьому плани організаторів не обмежуються, - говорить голова Мостиської райдержадміністрації Юрій Візняк.

Від дині шкребе в горлі?


Купила вчора на базарі диню. Просила вибрати маленьку, але смачну. Вибрали мені – майже двокілограмову. Продавчиня навіть сказала: «Якщо буде погана, можете принести. Я обміняю. Бо я ж не знаю, яка вона там всередині».
Диня виявилась солодкою, соковитою та смачною. Я на радощах з’їла приблизно четвертину. І відразу після цього відчула, як ніби щось шкребе в горлі. Знаєте, майже як в пісні: «Щось у горлі деренчить, треба його промочить». Але після того, як промочила (не спиртним, а чаєм), нічого не змінилося. Як був дискомфорт у горлі, так і залишився. Шкребло приблизно 4 години. На щастя, тим й обійшлося.