неділя, 11 жовтня 2009 р.

Зустріч "5 років після універу"


Нас на курсі було 90  з гаком.  Тепер немає й 90 - в Україні. Зате нашого люду побільшало у США, Великій Британії, Голландії. Наші дівчата там не самі. Мають чоловіків. І не всі - українців. Одна живе з голландцем. Вона дуже хотіла зустрітися з однокурсниками. Але поясни голландцю, що ти хочеш просрати купу бабла (лише переліт скільки потягне) на те, щоб зустрітися на кілька годин з однокурсниками. Не зрозуміє. Отож й вигадали історію - мовляв в коліжанки тато важко хворий, потрібна підтримка і все таке. Замовила квитки. Аж тут зустріч на тиждень перенесли... Отож тато виздоровів. Квитки пропали. З Голландії однокурсниця не прилетіла.
Зате приїхали дівчата з  Кривого Рогу, Франківська, Києва. Всі файно виглядають,  багато дівчат погарнішали. "От ви кажете, всім так добре живеться.  Та де там? одна схудла, друга...та ви не маєте, шо їсти,"-  жартувала однокурсниця. 
Насправді, зустріч показала, що живеться моїм однокурсникам незле. Багато хто зробив кар'єру. Ще більше людей влаштували сімейне життя, і не раз побували в декреті.
"Тут дві категорії: незаміжні і матусі. Я не вписуюся", - сказала заміжня, але наразі не мама.  Власне я теж. Але таких меншість. Бо багато моїх однокурсників уже мають гарненьких діток.
Отож мій курс класний. Працює і на примноження сімейного бюджету і на збільшення генофонду. Молодці!






2 коментарі:

Юра сказав...

І лише два хлопці... ;)

Левеня сказав...

В нас і на курсі було мало хлопців - здається, не більше десяти