субота, 28 листопада 2009 р.

Резонансна заява про рейтинг Ющенка

Говорити про рейтинг Ющенка не хочуть навіть в його штабі, більше того - навіть у Львові. А шо тут скажеш, коли всі й так знають  - пасе задніх. Єдине, що залишається штабістам  - надіятись на зростання. Власне, кажуть, що вже є зростання. Посилаються на свої дослідження, але знову ж таки не розголошують, яке те зростання. "Рейтинг - річ непевна", - сказав представник шатабу Віктора Ющенка Олесь Старовойт і видав таке, що це не залишилось повз увагою, - порівняв рейтинг Ющенка... з рейтингом Ісуса. Мовляв, Ісус у Страсну п'ятницю мав нульовий рейтинг, а в Вербну неділю його рейтинг зашкалював. Оце заява?!

четвер, 26 листопада 2009 р.

Перший прецедент. У Львові пластикові вікна оцінили у 30 тис. грн.


Влада Львова уже кілька років лякала львів’ян штрафами за встановлення пластикових вікон в історичній частині міста. Але далі лякання справа не доходила, тож пластикові вікна тепер можна побачити чи не в кожному будинку у центрі міста. І ось коли вже пластик є куди не глянь, влада почала з мешканцями судитися. Щоправда, якось вибірково. Є тільки 10-15 справ у судах. Зокрема, проти мешканців вулиць Краківської, Сербської, Ф. Ліста та пл.Ринок.
І перша справа уже виграна. Згідно із рішенням суду львів’янина, який проживає у будинку на площі Ринок, 3, оштрафовано на 30 тисяч гривень.
Але чомусь не оштрафовано прокуратуру, яка ще два роки тому замінила вікна на пластикові, не оштрафовано історичний музей і низку інших установ, які мали б показувати приклад, а не робити, як усі.
На фото Zaxid.net будинок історичного музею.





середа, 25 листопада 2009 р.

Президентська кампанія бідна?

Хоча експерти прогнозували - кампанія буде витратною, вона виявилась малобюджетною. Принаймні тепер так кажуть експерти. А послухаєш їх і страшно стає: скільки бабла йде?! За скромними підрахунками, лише для своїх членів виборчих комісій і спостерігачів один кандидат, якщо він бавиться у вибори серйозно, витратить щонайменше 100 млн. грн. А ще плюс реклама?! На цьому серйозні гравці не економлять. Хоча й платити не поспішають. За гігантські банери Тимошенко , розміщені на у центрі Львова - на проспекті Шевченка, місту не заплатили. Мовляв, будинок, на якому розміщений банер - у власності облдержадміінстрації. Оце гарне пояснення для ухилення від сплати?!
А тепер ще й кандидати у президенти урізають бюджет оплати своїм працівникам. А навіщо платити більше, коли криза і готових працювати під вибори є вдосталь?! Отож ті, хто намагався добре заробити на цих виборах, заробить трохи менше.


 


середа, 18 листопада 2009 р.

Карантин як покарання

А як інакше розцінити те, що малеча 3 тижні не ходить у дитячий садочок, не бавиться там зі своїми друзями, не тішиться від розповідей виховательки?! Першачки, які тільки-но почали звикати до школи, вилетіли з навчального процесу. А батьки взагалі в ауті. Три тижні куди дівати дитину?!
Брати відпустку, але скоро кінець року, тому більшість уже її використали!
Купити лікарняне, але що ж це за діагноз  - "пневмонія" -  треба писати, щоб дали три тижні?! (То от звідки така статистика -ха-ха) І в скільки це обійдеться?! Та й взагалі чи вдасться таке провернути?
Скинути дітей на дідуся і бабусю? А вони або працюють, або живуть далеко, або самі потребують догляду, або просто не хочуть три тижні менінгіту на свою голову...
Одне слово, карантин як мегінгіт на голову самих батьків, при чому страждають від нього й діти. Вони нудяться, ходять "по руках", втомлються, не сплять вдень, капризують. ..
І скажіть після того, що то була добра ідея зробити тритижневий карантин?! Що він дав? Ефект посилення паніки, проблеми для сімей, дискомфорт для дітей.
Принаймні, так я це бачу з боку. Бо на роботі є дві молоді мами. І їм у цей карантин довелось нелегко. Чи не кожного дня перед ним поставала проблема:  з ким буде дитина? І вона була і в свекрухи, коли та могла з нею бути, і з татом на роботі, і з мамою на роботі. Тобто дитина не була ізольована, як це передбачає карантин, а була серед людей - у різних колективах, а скільки поїздила в громадському транспорті! А як інакше? Викручувались, як могли.
А могли б й не викручуватись, якби леді Ю... не робила піар на грипу і не запровадила такий довгий карантин. Думаю, він їй рейтингу не додав. Особливо, серед молодих мам.
 

пʼятниця, 13 листопада 2009 р.

Buba: конкурс для кого і для чого?

Сама участі в конкурсі не брала, тому далі буде не текст ображеної, яку не нагородили, а спроба з боку оцінити конкурс. У мене щодо цього виникає багато запитань: по-перше, чому реєстрацію продовжили? Змінювати умови конкурсу під час самого конкурсу не серйозно. Хіба ні?
По-друге, чому першість віддали російськовним блогам? Хіба конкурс проходив в Російській федерації? Ніби ні, а дивишся на переможців, і беруть сумніви. І кращий приватний блог – російськомовний, і кращий мікроблог – російськомовний…
По-третє, якими були критерії відбору, якщо накращий http://vysoven.livejournal.com/ містить матюки, фотки голих кобіт. Одне слово, нема що почерпнути, та й взагалі хто його читає?
По-четверте, дивує й те, що переможцями стали ті, хто є тренерами (наприклад, Максон Пуговський, який переміг у номінації кращий мікроблог, веде тренінги власне про блогосферу, вчить інших, як робити свій блог популярним). То й же автор блогу «2 зелених мексиканці» теж виступає на конференціях. Знаєте, цей конкурс «Buba» - як визначення, хто найкраще вивчив урок, а переміг вчитель.


середа, 11 листопада 2009 р.

Розраховано на лохів?

А як інакше розцінити повідомлення, яке облетіло низку інтернет-видань (від Львівського порталу  до "Об'єктивно"): "З початку року від епідемії грипу та ГРВІ на Львівщині померло 10 медиків.  Про це у коментарі повідомив начальник управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації Віктор Кімакович".
То Кімакович, який ще кілька днів тому грів пузо закордоном, досі не може відійти від сонячних ванн, і сплітає небелиці, чи то журналісти перекрутили, але якось дивно виходить - " з початку року від епідемії". У нас що -  епідемія з початку року?! Ото дали маху.
Ще донедавна показували статистику від 29 жовтня - дати оголошення каратину. Потім смертність на Львівщині стала з'являтись від 19 жовтня.
А тепер, щоб усі розчулились, мовляв, які  бідолашні лікарі,  взагалі порахували  з початку року....
Доплюсуйте ще з минулого року, і ВРУ знову скликатиме позачергову сесію з одним питанням - дайте гроші на епідемію грипу.

Варто прочитати! «Мексиканські хроніки» або Пригоди українця за 12 тис. км


За невибагливою назвою криється цікавий, я би навіть сказала, захоплюючий роман. І хоча для автора – 24-річного хлопця з Рівного – це дебютний роман, він не поступається іншим зразкам сучасної прози. Навіть більше, вирізняється щирістю, безпосередністю і що головне, темою розповіді. Ну от скільки ви знаєте сучасних пригодницьких романів?
Я навіть одного не назву – ну тепер назву, і навіть поділюся враженнями про нього, бо роман справді цікавий. І це не банальний опис, як українець відвідав Мексику. Це історія про здійснення Мрії. Від того моменту як вона зародилась і аж до відчуття спустошення, коли Мрія була позаду.
Отож Мрія – відвідати Мексику. Не тільки, щоб ніжитись на пляжі Акапулько чи Канкуна біля п’ятизіркового готелю, а щоб відчути дух країни з давньою, надзвичайно багатою і не до кінця розгаданою історією, тобто помандрувати джунглями, відвідати загублене місто Паленке, піднятись на руїни майянських храмів, підкорити піраміди Сонця, Місяця… Зрештою взяти участь у фестивалях - мескалевому і танцювальному, побувати на боях Lucha Libre. Усе це нашому хлопцеві вдалося. За місяць він відвідав 6 мексиканських штатів. А ще знайшов чимало друзів. І це при тому, що приїхавши у Мексику, Максим Кідрук знав лише два слова іспанською – міг сказати «por favor» і ще знав, як буде по-їхньому «козел». Через незнання мови, автору доводилось нелегко. Але було весело. Кідрук у Мексиці знайшов на свою дупу чимало пригод і про них дуже дотепно розповів.
Відтак у книзі дає безкоштовну пораду самотнім: «якщо у вас світле волосся, сині очі і проблема з пошуком коханої, не скупіться на квиток до Мексики. Даю голову на відсіч, ви не пожалкуєте».
А моя вам порада: маєте бажання позширити кругозір і посміятися, не поскупіться 30-ма гривнями і купіть книгу «Мексиканські хроніки».




пʼятниця, 6 листопада 2009 р.

Палац Бандінеллі та Китайський палац: після реставраторів треба майстрів?

Палац Бандінеллі у самому серці Львова, проте не в серці міських чиновників. Управлінці ще під головуванням Васі Куйбіди (той, що своїми "віршиками" втелив дорогу до міністерського крісла) доклали макимум зусиль, щоб палац Бандінеллі став довгобудом. Черепаховими темпами цей палац би реставрували ще, може, й досі, якби дотепер був Куйбіда. Це  ж так зручно! Щороку можна вказати на те, як у місті дбають про пам'ятки архітектури, і в кожному бюджеті закладати кошти - ніби на реставраційні роботи, а насправді хто там кінці з кінцями зведе...  Але прийшов інший мер  - Любомир Буняк, який скоро  закінчив реставрацію пам'ятки архітектури. У 2004 році палац урочисто відкрили. І він став гордістю міських чиновників - палац Бандінеллі почали називати прикладом фахової реставрації
Я бачу, що ви вже вмієте реставрувати пам’ятки такого рівня”, - сказав експерт ЮНЕСКО Ганс Каспарі.



Палац Бандінеллі, збудований у 16-му столітті, у грудні 1998 року внесений до списку пам'яток Світової спадщини ЮНЕСКО. У цій будівлі мешкав колись Роберт Бандінеллі – внук відомого флорентійського скульптора Бачо Бандінеллі, який вдосконалив першу у Львові пошту, що була розміщена в тій самій будівлі. 


Але висока оцінка реставраційних робіт самому палацу  не допомогла - він потерпає від грибка,  замокання, відшарування...  -  усе це є наслідком того, що зекономили на гідроізлояції.
"Все, що зроблено, на що потрачено величезні гроші — 10 млн. грн.  - може бути знищено. Тепер вже на першому поверсі агресивний грибок з’їдає ці стіни, це передається на експонати, порушує температурний режим. Влада ніби не чує і не розуміє,"- сказав директор історичного музею Богдан Чайковський.

Проблема грибка надокучає й Китайському палацу, що у Золочеві.




Щойно відреставрований, палац уже потерпає від грибка. Відтак, музей східних культур, розміщений  у палаці, теж має проблему  з температуним режимом і збереженням експонатів. 




Тож виникає запитання: у нас реставратори такі нефахові, чи замовники робіт такі економісти - економлять на тому, що  неварто?


вівторок, 3 листопада 2009 р.

Хвора на ліжку або Страх має великі очі


У неділю у мене піднялась температура. Спочатку до 37.5, ввечері до 38.2. Цьому передував незначний кашель, на зміну якому прийшли насмарк, головний біль і власне температура. 
Бувало й гірше, тому панікувати не стала, але відчувала  з боку рідних помітне хвилювання і контроль ситуації. Мовляв, треба викликати лікаря.
 День пережила без нього, а вже в понеділок таки викликали сімейного лікаря, щоправда з енної спроби. Додзвонитись у реєєстратуру виявилось не так й легко. На це пішла не одна година. Та лікар прийшла.
І тут найцікавіше: рук вона не мила, маски не мала. Та й як би це їй помогло за теперішніх умов роботи?! "У день по 20-30 викликів. Працюємо без вихідних. Вже з ніг падаємо", - сказала лікарка. І знаєте, я собі подумала, з таким навантаженням імунна система сімейних лікарів не найліпша і маска її не врятує. Тож не дивно, що лікарка обходиться без неї.
І ще:  якби не паніка, то й без лікарів люди обходились би частіше. І мені би за інших умов лікаря не викликали.
А що  ж сказала лікарка? Власне нічого нового: вилежатись тиждень у провітрюваному приміщенні, багато пити (калина, малина, шипшина...), полоскати горло шавлією. І ще: "Можна амізон, якщо вам вдасться його знайти" - додала лікарка. Правда, останню пораду я проігнорую.