вівторок, 3 листопада 2009 р.

Хвора на ліжку або Страх має великі очі


У неділю у мене піднялась температура. Спочатку до 37.5, ввечері до 38.2. Цьому передував незначний кашель, на зміну якому прийшли насмарк, головний біль і власне температура. 
Бувало й гірше, тому панікувати не стала, але відчувала  з боку рідних помітне хвилювання і контроль ситуації. Мовляв, треба викликати лікаря.
 День пережила без нього, а вже в понеділок таки викликали сімейного лікаря, щоправда з енної спроби. Додзвонитись у реєєстратуру виявилось не так й легко. На це пішла не одна година. Та лікар прийшла.
І тут найцікавіше: рук вона не мила, маски не мала. Та й як би це їй помогло за теперішніх умов роботи?! "У день по 20-30 викликів. Працюємо без вихідних. Вже з ніг падаємо", - сказала лікарка. І знаєте, я собі подумала, з таким навантаженням імунна система сімейних лікарів не найліпша і маска її не врятує. Тож не дивно, що лікарка обходиться без неї.
І ще:  якби не паніка, то й без лікарів люди обходились би частіше. І мені би за інших умов лікаря не викликали.
А що  ж сказала лікарка? Власне нічого нового: вилежатись тиждень у провітрюваному приміщенні, багато пити (калина, малина, шипшина...), полоскати горло шавлією. І ще: "Можна амізон, якщо вам вдасться його знайти" - додала лікарка. Правда, останню пораду я проігнорую.  

1 коментар:

Andriy сказав...

Виздоровлюй!