вівторок, 27 липня 2010 р.

"Країна" позитиву

Недавно я відкрила для себе журнал "Країна" - відносно недорогий (7 грн.) і порівняно з іншими позитивний. Принаймні, добре збалансований. Із чотирьох випусків, які я прочитала, жодного не було повного негативу. Тобто закінчується стаття позитивом, навіть та, у якій здавалось, позитив шукати годі. Приклад -  останній номер, у якому головною темою було те, що кожна четверта дитина в Україні починає говорити із запізненням. Який тут може бути позитив? Запитаєте.  А те, що якщо малюк без відхилень, але довго мовчить, то росте обдарована дитина. Принаймні, такий висновок головної статті номера. І далі список відомих людей, які пізно почали говорити. У ньому Білл Гейтс, Томас Едісон, Альберт Ейнштейн, Фрідріх Ніцше.
Загалом у журналі гарний підбір тем. І незвичний виклад. 
Єдиний мінус - журнал містить суржик. Щоправда, не у всіх статтях, а в окремих рубриках.

вівторок, 6 липня 2010 р.

5 причин завести у хаті рибок

По-перше, акваріум приносить задоволення. Він дарує спокій і  налаштовує на позитив. 
По-друге, акваріум прикрашає помешкання. І не важливо, чи він на 350, на 50 чи навіть на 15 літрів. Звичайно, чим більший, тим краще (та передусім для рибок - не для вас). Тому варто починати з малого. Він теж внесе певний колорит у помешкання.
По-третє,  акваріум  - не тільки окраса оселі, а й хороший зволожувач повітря. Особливо це актуально в опалювальний період, коли в кімнаті відчувається сухість повітря.
По-четверте (хоча можливо, для багатьох це по-перше), рибки не потребують великого догляду - передусім маленькі у невеликому акваріумі, коли нема фільтру, додаткового освітлення і потреби у високій температурі. Тоді достатньо лише двічі на день рибок погодувати. Можна й один раз на день. Хоча, якщо рибки залишуться без їжі 3 дні - для них це не проблема. Невелике голодування піде їм тільки на користь. Без їжі рибки можуть обійтись й тиждень - не здохнуть. Тому проблеми - ми не можемо поїхати на море, бо нема на кого залишити рибок - не виникатиме. Менш активні, та все ж живі й здорові рибки зустрінуть вас з відпочинку. 
І останнє, по-п'яте, рибки дарують відчуття потрібності. Ніби дрібниця, та все ж приємно прокидатися з думкою, що на тебе хтось чекає. Навіть якщо це маленькі дрібненькі рибки, які чекають, коли їм дадуть їсти...

P.S. Зізнаюсь, коли я зі своїм чоловіком купувала акваріум чи навпаки - чоловік зі мною, про всілякі причини, чому варто завести рибок,  ми навіть й не задумувались - просто дуже захотілось. Після захопливої розповіді одного хлопця, якому подарували на день народження акваріум з одною маленькою рибкою ми, обміркувавши, пішли у магазин "Булька" і купили 20-ти літровий акваріум. Зараз, як ви бачите на фотці, у ньому живуть три рибки. Наразі тішимось півниками (самкою і самцем) і золотою. Можливо, згодом буде більше...

четвер, 1 липня 2010 р.

У Львові водій маршрутки висадив всіх пасажирів

Прикрий випадок стався 29 червня приблизно опівдні. Тоді маршрутка №10 виїхала із "Санти-Барбари". Пасажирів було небагато. Водій й не  старався підбирати за кожним поворотом - на підняття рук за переходом, біля повороту не реагував. Помітно було, що поспішає, не в графіку. І ось перша зупинка "біля поліклініки". Заходить тільки одна пасажирка років трохи за тридцять і каже: "У мене посвідчення". При цьому не прямує до сидіння, а починає викрикати до водія: "По якому графіку ви їздете?"
- По нормальному.
- Я 40 хв. чекала. А ти кажеж - по нормальному. Шо такий за графік має бути?! Одна проїхала, не зупинилась. Шо то у вас за графік такий?! Як хочете, так їздите, нема на вас управи!!! Ну, нічого! Я покажу?!! , - роз'єрепенилася пасажирка, не змовкаючи ні на секунду.
- Красавіца, Кульпарківська перекрита. Тому так і їздимо, - намагався пояснити водій. А та все не вщухала.
- Красавіца, я тебе зараз висаджу! От побачиш!
- Тільки попробуй! Він мене висадить! Ти хто такий, щоб мене висаджувати! Крути баранку! І не умнічай!
Такий діалог тривав одну зупинку. Більше водій не витримав. Зупинився біля кінотеатру ім. Довженка, і простяг 1.75 грн.
- Та жінка не платила. У неї ж посвідчення, - сказала інша пасажирка.
- Виходьте всі. Я не їду.
Такого повороту подій я не очікувала. Думала, заспокоїться, поїде. 
- Виходьте всі. У такому стані я не поїду, можу створити ДТП, виходьте.
Вийшла тільки одна пасажирка. Решта почала наїжджати на водія. Та його реакція була миттєва. Він зачинив двері. Поїхав ... на кільце розвертатися назад на "Санту-Барбару".
Весь цей невеликий відрізок дороги жінки, а мужчин-пасажирів не було, верещали, як ненормальні. Я уже почала переживати, чи водій зараз не в'їде у когось чи щось. Та ми приїхали. Водій швидко відраховував по 1.75 і казав "виходьте!". 
- Назвіть своє прізвище. Назвіть своє прізвище, - жіночки уже повитягували записники. Та водій вперто не казав свого прізвища.
- Тут все написано. Є телефони куди скаржитись, дзвоніть.
- Ти тут робити не будеш і так.  Кажи прізвище, - нависли дві жінки над водієм, і верещали, верещали, верещали... Це було понад мої сили. Я уже  подумала "тільки би ті кобіти не довели тут мужика до інфаркту" і з цією думкою покинула маршрутку.  Не встрявати ж мені на восьмому місяці вагітності у розборки?!
Тому чим закінчилась історія не знаю. Але те, що жінки не поспішали покидати маршрутку - це точно. Уже з вінка іншої маршрутки  я бачила, дві жінки продовжували нависати над водієм...