понеділок, 17 січня 2011 р.

Зарано тішилась

Я так тішилась, що всі рибки в акваріумі вживаються: півники, золоті і гурамі! Але радість тривала недовго: 2 місяці. Поки гурамі був малим. А як тільки він, такий гарний, але ж паскудяка, виріс, золоті втратили спокій. Гурамі вдень і вночі їх ганяв по акваріумі. Гонки тривали тиждень. Думала минеться. А закінчилось тим, що одного ранку бачу: одна золота аж світиться, така погрижена, інша теж не зовсім з лускою... Ото гурамі розійшовся... Тепер він покараний. Переїхав до чоловіка на роботу. А домашній акваріум довелось поповнити, бо одна золота рибка таки не витрамала лихої долі. Тож тепер її місце посіла маленька золота, куплена за 18 грн. Можливо, їй пощастить прожити довше життя... Попередниця жила у нас заледве півроку.

пʼятниця, 14 січня 2011 р.

"Століття Якова"

"Цю книжку ти мусиш прочитати", - сказала моя подруга. І я прочитала. Залишилась задоволеною з одного боку, бо книга направду сильна, і сумною з другого боку, бо надто багато співпереживала з головним героєм. Його нелегка доля: жінки, які доводили його до шаленства, війна, яка підірвала здоров'я, совєти, які завдали найбільших втрат... усе навіювало сум, і спонукало задуматись над життям своїх дідусів і бабусь. Вони теж натерпілись і намучились. Можливо, про них не написав би такої багатої на події книжки, але розповісти можна чимало... Тому читала ту книжку з такою вірою, що все в ній правда, і художнього вимеслу у ній нема - є життя: цікаве, складне, виснажливе, пекельне, але захоплююче, таке, що не хочеться врачати, навіть коли доживаєш до 100 літ, як головний герой- Яків. Про таких кажуть: "Пройшов Рим, Крим і мідні труби..." У житті Якова справді, чого тільки не було?! Багато всього. Цього не переповім. Це треба прочитати... І всім.