пʼятниця, 14 січня 2011 р.

"Століття Якова"

"Цю книжку ти мусиш прочитати", - сказала моя подруга. І я прочитала. Залишилась задоволеною з одного боку, бо книга направду сильна, і сумною з другого боку, бо надто багато співпереживала з головним героєм. Його нелегка доля: жінки, які доводили його до шаленства, війна, яка підірвала здоров'я, совєти, які завдали найбільших втрат... усе навіювало сум, і спонукало задуматись над життям своїх дідусів і бабусь. Вони теж натерпілись і намучились. Можливо, про них не написав би такої багатої на події книжки, але розповісти можна чимало... Тому читала ту книжку з такою вірою, що все в ній правда, і художнього вимеслу у ній нема - є життя: цікаве, складне, виснажливе, пекельне, але захоплююче, таке, що не хочеться врачати, навіть коли доживаєш до 100 літ, як головний герой- Яків. Про таких кажуть: "Пройшов Рим, Крим і мідні труби..." У житті Якова справді, чого тільки не було?! Багато всього. Цього не переповім. Це треба прочитати... І всім.
Та боюсь, як прочитають так звані ветерани Великої Вітчизняної, Володимиром Лисом зацікавляться провоохоронні органи, як зацікавились Марією Матіос. Бо ж "визволителі" ой як описані! 
А я би хотіла, щоб книгу не вилучали  з книгарень (в нас тепер всякого можна чекати), а була рекомендована старшокласникам для кращого вивчення історії України 20-го століття. Бо "Століття Якова" дуже добре показує хто був хто: якими були бандерівці, якими були совєти...

Немає коментарів: