четвер, 3 березня 2011 р.

Солодка Даруся

Ця повість мені постійно асоціювалась  з якимось кулінарними рецептами, з випічкою... надто вже назва солодка. Та подруга постійно застерігала: книжка надто глибоко сумна, без сліз читати важко... Тому не читала "Солодку Дарусі" ані в студентські роки, ані, коли вийшла заміж - не читати ж сумне у медовий місяць, -  ані вагітною, бо ж потрібні позитивні емоції ... Потім зостановилась: та так життя мине, а я все казатиму - ше не дозріла, шоб плакати... 
І ось я, мама цицькового малятка (донечці 7-мий місяць), зважилась і взяла в руки "Солодку Дарусю" ... Як виявилось, то не так книга, як згусток болю під соусом неймовірного таланту. Вибухова суміш. Бомба у літературному вимірі! Вона влучає просто в серце! І не відпускає ше довго! Переповідати не стану... Але прочитати раджу!

Немає коментарів: