пʼятниця, 1 квітня 2011 р.

"Вітражі"

Це другий роман Міли Іванцової. Перший не читала, та кажуть, у ньому переплітаються кілька історій. У "Вітражах" теж кілька історій. Дуже різних. Але гармонійно поєднаних. Спершу я думала, навіщо авторка всього стільки вклала в цей роман? До сучасного життя перекладачки Поліни приплела й докладну розповідь про французьку письменницю Саган та ще й чимало вкраплень про бабусю...   Знаєте, це ніби до тіста додати всього потроху - горіхів, кардамону, родзинок - і спекти хліб. Він і без тих прибамбасів був би нормальним. А всілякі присмаки у неправильній пропорції можуть і нашкодити...
На щастя, авторка нічого не зіпсувала. Історії вміло переплетені додали пікантності легкому чтиву. Не в образу автору "легке чтиво". Я так називаю всі короткі романи, написані легко і зрозуміло, без обтяжливої філософії, замислуватих висловлювань... Просто і доступно про сучасне життя перекладачки Поліни, її обпіканні на коханні, депресії, труднощі з перекладом... книжки французької письменниці Саган. Власне про неї... А ще про програміста, який випадково вклинився в життя перекладачки... А ще про подругу. А ще про бабусю... Короче, всього потроху. Але гарно переплетено і історію (життя після Другої світової війни), і сьогодення, і буденне, і вічне... Цікава книжка, яка не читається, а проковтується.

Немає коментарів: