четвер, 9 червня 2011 р.

Із підслуханого

Ото гуляю я зі своєю донечкою по мікрорайону і часто-густо присяду десь на лавочку чи на колеса, вкопані в землю, і чую про що говорять оточуючі. Остання випадково підслухана розмована дуже запам'яталась. Тому поділюся. 
- Чого ті голуби повтікали? Тільки-но були. А ти прийшла і їх відлякала, - 
говорить пенсіонерка до теж уже літньої жіночки.
- Та зараз прилелять.
- Коли прилетять?  Вже не знати, чи прилетять. Я їм хліба принесла, а вони летіти сюди не хочуть. Я кожен день у смітниках шукаю хліб. Раз було дівчина підійшла і пропонувала гроші. "Будете на хліб мати", - сказала. А недавно хлопчина з мого під'їзду, я його знаю, гроші теж пропонував. Напевно, бачив, шо часто шукаю хліб. "Та я не бідую, синку. На хліб маю і до хліба трохи вистачає. Я риюсь, бо голубам хліба шукаю". Та й не брала в нього грошей.
Послухала я ту розмову бабусь, і подумала, ото старість нудна у місті. Нічим зайнятись. А старим так хочеться шось корисне зробити, відчути свою потрібність. Навіть, якщо для того доводиться ритись у смітниках.

3 коментарі:

Юра сказав...

>Послухала я ту розмову бабусь, і
>подумала, ото старість нудна у місті.
>Нічим зайнятись. А старим так хочеться
>шось корисне зробити, відчути свою
>потрібність. Навіть, якщо для того
>доводиться ритись у смітниках.

А можливо це просто інтереси інші? Їх не цікавить політика, машини, косметика і, відповідно, і радості життєві інші? :)

Діти які бавляться в пісочку теж тішуться і не можна сказати що дитинство у них "нудне" :)

Левеня сказав...

Можливо... Але сумніваюсь, шо ритись у смітниках - це життєва радість... Навіть якщо риєшся не у пошуках їжі для себе

Andriy сказав...

Бабусь треба спрямувати в інтернет :)