середа, 1 лютого 2012 р.

Дакріоцистит. Потрібно в лікарню?!


Звучить страшно – дакріоцистит. Ще страшніше, коли такий діагноз ставлять маленькій дитинці, яка живе на світі кілька днів. (Власне, дакріоцистит поширений серед новонароджених. Тому й вирізняють окремо дакріоцистит новонароджених). Хоча насправді нічого страшного немає. Ну запальний процес довкола ока. Підпухає око, зверху червоніє. Так йде загострення. Чому? Бо сльозовий канал (здається, так називається) у дитини забитий. Як виявляється, проблема поширена. Бо не всім дітям після народження вдається його пробити. А пробивається він з плачем. Чи то моя дитина несильно плакала, як народилася, чи то генетично так склалося, бо в роду був дакріоцистит, не знаю. Але сльозовий канал від народження у неї був забитий. Причому стосувалося це одного ока. Тому те око трохи закисало, в кутику ока виступали краплинки. Треба було протягом дня якомога частіше очі промивати відваром ромашки. Дитині явно така процедура не подобался. Але я робила. Кожного дня. Місяць. Другий. Третій.
Дитина переросте, - читала в інтернеті. Ні в якому разі не можна зволікати. Чим скоріше пробити канал, тим краще. І дитина не буде мучитися, і вам буде спокійніше. Бо може зайти інфекція. Нашо вам того?! - в один голос говорили лікарі. А консультувалася я, не повірите, в чотирьох лікарів! На моє: а може переросте? вони не зважали. І далі наполягали на пробиванні каналу в очній лікарні. Для дитини то великий стрес. Маму не пускають. Забирають дитину. І шо там роблять, не знаю, але кричить вона там неймовірно, - запам'яталося з прочитаного в інтернеті. А ше з того ж таки інтернету я довідалася, що не варто поспішати пробивати сльозовий канал. Дитина це переросте. Якшо не в 3, то 4 місяці. Найчастіше так. Може перерости і в 6 місяців. Не треба спішити пробивати, - головний меседж форумчан. - В Англії з цим не кваплять. Там чекають до річного віку дитини, - прочитала я коли вже схилялася до пробивання, а на руках мала потрібні аналізи і скерування у лікарню в Брюховичах. Інтуїція підказувала: зачекай, усі довкола казали: їдь. Я чекала і промивала, промивала, промивала.... І коли дитині виповнилося 4 місяці, дакріоцистит як корова язиком злизала, іншими словами, він зник... Я була щаслива.
P.S. Хоча я довіряю лікарям і не кажу, що інтернет всім допоможе, але в даному випадку я дуже завдячую всесвітній мережі. Завдяки їй вдалось дитину вберегти від лікарні.

Немає коментарів: