вівторок, 10 липня 2012 р.

"Бора"

Незвична назва, оригінальне оформлення тексту... Отак взяла книжку в книгарні "Є" і бачу, що принаймні візуально, на перший погляд, вона вирізняється серед інших. Недорого коштує. Попередні книги Вдовиченко були більш-менш (перша, висловлюючись мовою одної з героїнь - бомбезна). Чому б не купити? 
Забігаючи наперед, скажу: не прогадала. Прочитала дуже швидко. Аж не віриться, що вже все.  В голові повно якихось змішаних емоцій. Книжка ще перетравлюється, але вердикт уже готовий:
роман "Бора" - супер. Легкий, виважений, спокійний. Кажуть, книжка взагалі заспокоює. Не знаю чи кожна. Але ця навіює позитив і спокій. Принаймні на мене. Гарна мелодика мови, оптимістичний настрій книжки, цікаві й здебільшого позитивні герої... Це книжка-релакс. Їй місце у пляжній сумці. Хоча я "Бору" читала поміж вихованням майже дворічної доньки. Теж незле. Поринула у світ редакторки, яка у свої приблизно сорок, отримала в подарунок будинок. Далі найцікавіше: від кого, чому, хто там тепер житиме, як складаються обставини... Одна з героїнь нагадала мені реальну людину, щоправда трохи старшу, але з тим же іменем, що й в романі - Божена. Може й вам, хтось когось нагадає...

Немає коментарів: