неділя, 22 липня 2012 р.

Відпочинок на Пісочному

Кажуть, на двоє баба ворожила: або вмре, або буде жила. Так само з Шацьком. Завжди тільки два варіанти: або є погода, або її нема. І фіг вгадаєш. Коли за три тижні планували відпустку, інтернет малював абалдєнну погоду саме з 16 липня - середина літа як-не-як, а наближення відпустки ніби притягувало хмари і дощі. Дійшло до того, що ми з маленькою дитиною тиждень у Шацьку і ... жодного дня спекотної погоди. Подумаєш, не пощастило. З кожним буває... Але в нас то ніби норма. Три роки тому уже просиділи відпустку у курнику (ну то я так про умови на Світязі)  - було холодно і падали дощі ... Хоч на озера не їдь.
Інший би сказав: пороблено. Але ми не здаємось. Не любить нас Шацьк. То полюбить.  Ми ж його любимо. 
Гарні краєвиди, свіже повітря, чиста вода... І спокій. Бо тепер ми відпочивали на Пісочному. В Мельниках. Це село однозначно спокійніше за Світязь. Але й інфраструтура не та. На Світязі теж з тим туго.  Але є якась дискотека. Тут... хіба танцювати під хвилі Пісочного. Але з дитинкою не до танців. Інші розслабони. Рибка, пиво, раки, пиво, рибка... а шо робити?! М'яса не бачили, шоб продавали. Хоча у трьох магазинах побували. Більше магазинів не бачили. А пиво, до речі, не погане роблять волиняки. Ми купували їхнє місцеве - живе. І то не таке, шо долгоіграющеє. Зберігається 7 діб. "Павлівське". Побачите - купіть - спробуйте... Мені сподобалось!
До пива дуже пасують раки. Дивіться який, так і проситься до пива.

Відразу додам, шо раки - задоволення не з дешевих. 1кг - 120грн. Не знаю, чи то і є така ціна, чи то з туріків так щебуть у сезон (я думаю, варіант  - другий), але де ще поїси свіжих раків?! Раз живемо! Тому ми на цьому не економили. Краще зекономити на проживанню. Тут "вилка" величезна: від 50грн. за добу десь до 700грн. ... за добу.  Ми платили 150грн. за тримісну кімнату на другому поверсі. На тому ж поверсі - кухня, туалет, душ. До озера - хвилин 5-10. Залежно як рухатись. Нам з малою треба було 10.  Біля озера великий щит. Не рекламний. Партія регіонів, на щастя, не добралась до заповідної зони. Хоч тут вона про себе не нагадує. На щиті застереження!

Біля щита - сміття. Добре, шо там, а не в озері. Саме озеро чисте. Вода - тепла. Хоч на дворі не дуже. Довго вода тепло тримає... 
Довкола озера ліс, у якому багато чорничнику. Чорниць правда не густо. Місцеві повизбирували. Треба йти вглиб. Але страшнувато. На дорозі в селі бачили не одну переїхану змію. Якшо у селі є, то в лісі біля села тим більше. Але чорниць то хочеться. Мені подобається сам процес збирання. Великими результатами похвалитись не можу, але дитині стаканчик назбирати вдавалось.  Вона їхала у колясці і ласувала ягідками. Прикольно!
Взагалі я не жаліла ні одної миті, шо поїхала не за найкращої погоди. Зміна обстановки, нові люди, нові враження. Це цікаво! Та й саме село Мельники - цікаве. Таке осбі село контрастів. Великі котеджі і старезні хатинки. Ось така наприклад. 
 
Недалеко від тої хати гніздо з лелеками. А потім ше одне.
Гарно, тихо, затишно, спокійно. Багато кілометрів нагуляли, шкода лише, що у воду майже не попали. Купалась один раз. І то тоді був сильний вітер. Але саме озеро дуже гарне!

Немає коментарів: