пʼятниця, 26 жовтня 2012 р.

Нарешті закінчиться...

Виборча кампанія закінчується. Скоро стане легше. В державі навряд чи. А от на голову мені точно стане легше. Менше буде тої навали абсурду, бруду, негативу, маячні... точніше лайна. Бо це вже капець. Новини "ЗІКу" зійшли на пси. Тривають 7 хв. Далі - генпродюсер Добродомов у всій красі, він же кандидат у нардепи. Це для телеканалу зараз головна новина - Добродомов - він кожного дня. І не лише поза новинами. У новинах теж.  Свято вина - знімають Добродомова. Презентація книжки - знімають ... правильно ... Добродомова.  Жах!
Не менш жахливо дивитись, як інший кандидат   - Батенко проводить віче у компанії 5-ти священиків. Усі агітують за Батенка. Гидко! Після цього на богослужіннях бідкатись, що молодь не ходить до церкви, не варто.
Є певна специфіка регіону. Це ж Галичина. Тут, думають, головне показати, який ти віруючий, організувати прощі до Зарваниці та Гошева (Дубневич), вдягнути вишиванку (до цього вдаються майже всі), битися в груди й казати: "Я гордий, що я галичанин" (Дубневич), показати, що патріот - поставити пам'ятник Бандері у райцентрі (Лопушанський у Турці)... і все буде в ажурі...

понеділок, 22 жовтня 2012 р.

Страх-люди

Ви зустрічали людей, які навіювали страх? Я зустрічала. Якось відпочивала на морі. На території бази до мене підійшла жінка і заговорила. Коли згадую ту розмову, мурашки по шкірі... Ніби нічого стршного, але коли вона, дивлячись у вічі, каже: я можу, дитинко, сказати, що тебе турбує... І далі - у тебе глисти. Я хотіла від неї втекти. Але цікавість не відпускала. Жінка говорила неосяжні для мене речі: "не можу спати вночі, відчуваю боротьбу між добром і злом.." І вона це так змальовувала, ніби та боротьба була наочна і вона за нею спостерігала. Ніби маячня. Але я припускаю, що дійсно є люди, які бачать більше, ніж інші. ( До речі, у мене справді тоді були глисти. Як це не прикро визнавати) Мене лякає тільки, звідки в них це знання? Які сили стоять за цим?
Те саме питання я задала собі, коли побачила Андрія Слюсарчука. Була його презентація. Він у розкішній залі готелю "Дністер" витворяв дуже складні операції з Пі. Я досі не знаю, шулерство це чи геніальна пам'ять. Але вираз лиця Слюсарчука, те, як він поводився, нагалали мені про ту жінку. Знову якийсь страх, певне несприйняття. Слюсарчук весь тремтів, точніше, його теліпало, мав дуже вирячені очі (в нього вони й так вирячені), незбагненний лякаючий погляд. Я тоді правда, не хотіла втекти, як раніше від жінки. Поважна публіка. Гарний зал... Але бути близько до Слючарчука теж не хотіла. У нього є щось лякаюче. Для мене він страх-людина.