вівторок, 31 грудня 2013 р.

З Новим роком!

Нехай ті нелюди живуть в тривозі, в неспокої за мурами сидять, а ми- народ- у спокої й любові -  Новий рік будемо встрічать. Нехай вони ікрою подавляться, лососем втруяться чи віскі поперхнуться, нам же можна усміхнуться! Посміхайтесь, тіштесь, радійте! Гарно Новий рік зустріньте! І щоб кожній файній українській хаті на поріг Новий рік приніс здоров'я міх! Аби ми не нервували і здоров'я мали всяку погань з держави прогнати! А наразі трохи розслабтесь! Треба святкувати! 
Щасливого Нового року!



пʼятниця, 27 грудня 2013 р.

Політика - це як спорт

Гарне порівняння  з твору Лариси Денисенко: (російської розкладки у мене нема, тому написано трохи "каряво"):

"Политика - оно как спорт. Можна болеть за самую сильную команду, можна за свою, больную и хромую - из чуства патриотизма или поддержки "своего"; можна кричать и убиваться, можна клацать пультиком и пить пиво, все равно они по ту торону екрана, а ми  по ету. Они на стадионе, а ми - зрители. Им важна наша поддержка во время игри, а потом, еп-пап-пал-л-л-ло-ногу, они на нас забивают, и они в виигрише, как би ни сиграли. А ми морди друг другу в кровь".

четвер, 19 грудня 2013 р.

Нюхайте пластилін!

Пластилін  - він і в Африці пластилін. Думала собі я, і ніколи б на гадку не прийшло, що він може бути токсичним. Кому рука підніметься для діток робити таку "каку"? І не подумайте, шо китайцям. Бо їхній пластилін був дуже класним, на відміну від пластиліну наших нав'язливих сусідів, тих, шо зі сходу.
 У Росії виготовлений, відповідає саніторно-гігієнічним вимогам (принаймні про це написано на упаковці), але смердить так сильно, шо дитині довелось терміново мити руки, а мені не залишалось нічого іншого, як викинути пластилін - до речі, подарунок від св. Миколая. Тому оце, що на фото, тепер на смітнику.

субота, 14 грудня 2013 р.

Для розрядки

Коли у Києві революційні події, а ти годуєш грудьми маленьку дитину, то молока від того не прибуває. Потрібна розрядка. Для мене нею стала книжка Дари Корній "Тому, що ти є". Така легка, цікава, не зовсім позитивна, але хороша книжка. Читається на одному диханні. Тема кохання - наскрізна. Почуття описані гарно. Я дуже очікувала щасливого кінця, бо страшенно хотіта, щоб історія була схожа на казку. Але авторка розрулила історію по-своєму. Від того твір лише виграв. Рада, що відкрила для себе нову сучасну письменницю - Дару Корній. Її роман мені сподобався. 
Йдеться про норовливу дівчину з провінції, яка навчаючись у столиці, пов'язала своє життя з нерівнею. Були проблеми, розчарування, сварки і роз'їзди, сльози і поламані ребра. Але була й  донька, заради якої ще якось трималася сім'я. Жінка терпіла, страждала... Їла себе, а її їв рак. У той час, коли у тій же рідній провінції мріяв про цю жінку і бажав їй щастя колишній однокласник. Він проніс крізь усе життя кохання до неї. Але чи будуть вони разом?
Читайте!

середа, 11 грудня 2013 р.

"Зека геть!"


Від зека шо можна чекати?
Коли із зони вже давно пішов,
то встиг забути про “поняття”.
Закон не вивчив, совіть не знайшов.
Живе в своєму світі,
як хворе на голову дитя.
Не знає, шо сі творить в світі
і витворяє чудеса.
Він думає, шо силу має,
Бога за бороду схопив,
та є народ, він гідність має
і знає, шо таке прорив,
шо таке єдність, правда, сила
І шо тепріть уже несила,
шо Бог на нашій стороні,
Тож зек вирішувать тобі:
чи самостійно вже піти
чи шоб тобі допомогли?

пʼятниця, 6 грудня 2013 р.

Шанс на десятиліття


Я вражена. Наш народ самоорганізувався і вийшов на вулиці у рекордній для держави кількості - один мільйон. Я подивована - на Майдані, де приїхали "різношерсні" люди з різних областей, панує особлива аура, є взаємодопомага, сміх і посмішки попри холод, мороз, сніг чи дощ. Це неймовірно мирно налаштована громада, яку били, як скотину. Через вказівку чинної влади мирним студентам розбивали голови, кийками били в живіт,тягли по граніту, як скотину. За це відповість Клюєв. Він мусить відповісти. Як і решта винуватців бійні. Я вірю у справедливість. Я вірю у те, що майданівці стоять недаремно. Я вірю в перемогу. Треба ще трохи протриматись!!! Я думками з вами, народе мій! Якби не виховувала двох маленьких діток, була би в Києві. А так лише вболіваю і тримаю за вас кулаки!