середа, 23 липня 2014 р.

Славське. Відпочинок від Львова

Хочу поділитись з вами своїм першим знайомством зі Славським. Мабуть, у вас воно вже було. Бо судячи з величезної кількості садиб та їх наповненості, про Славське знають всі, крім мене. Та все ж поділюся своїм знайомством з гарним селищем, яке вже давно заробляє на туристах.

Чому саме Славське?
По-перше, тут є гори, ліси і річки. Тому живописні краєвиди і чисте повітря гарантовані. 
По-друге, транспортне сполучення не найгірше. Їздить електричка. Вона й привозить більшість туристів. Та й для машини дорога зі Львова більш-менш. Більша частина дороги (до Стрия)  - чудова, до Сколе - хороша, від Сколе до Славського - то є дорога, то нема. Вже кілька кілометрів від Сколе дорога геть паскудна. Це й змусило нас засумніватись, чи ми правильно їдемо.   "Та я завжди кажу, дороги нема, їдьте залізницею", - поділилась господиня, яка нас зустрічала. Але для нас це було б поганим варіантом. З двома маленькими дітьми і купою сумок з харчами, речима, памперсами і т.д. теліпатись електричкою, а потім ше від неї до хати, а то в горах не 5 хв, як ви розумієте - то був би ше той квест. Ліпше вже машиною. Дві з хвостиком години і ми у Славську. Це мене й втішило. Бо раніше, щоб добратися до гір ми з сім'єю витрачали значно більше часу. Вирушали ми, щоправда на Івано-Франківщину, де і гори вищі, і повітря чистіше, але у Славському - теж незле. Є і гори, і ріки. Цю фотку зробила перед грозою.

По-третє, ростуть гриби. Судячи з того, що на місцевому базарі продають білі гриби, грибники у Славському знайшли б для себе заняття.
По-четверте, крім грибів, є чим зайнятися: покататися на орендованому квадроциклі чи з'їздити в гори на УАЗіку, покупатися у чані чи зануритись у гірську річку. З усього переліченого була лише  на річці. Ось тут.

Зануритись - не закурилась, але гідромасаж моє тіло відчуло. Правда нижню частину купальника течією вперто зносило, та й триматися на каменях нелегко, але коли впевнено відчувала дно і знайшла де зручно впертися тілом, відчула силу річки. По спині гатило так, шо ого-го! Відчуття класні, та й корисна для тіла штука. Це варто спробувати, на це треба наважитись!
По-четверте, у Славському є сяка-така інфраструктура. Не треба 3-5 км до магазину чи кафе. Близько є магазини, ресторани, і ... проблема з банкоматами. Вони то є, але більше не працюють, ніж працюють, тому на благо цивілізації краще не розраховувати, а мати готівку. 
По-п'яте, і це головне, у Славському є дууууже багато приватних садиб, від дорогих до дешевих, тому переночувати де, є. Але... Як з'ясувалось,  перед самою мандрівкою, гарні садиби за гарної літньої погоди  - зайняті. Коли  хотіла домовитись "на завтра" у середині липня, чула лише: "занято до серпня", "занято на 2 тижні"... Мене вже починало трафляти: та як, з двома малими дітьми, й знову їхати далеко?! Ні, хочу близько. А близько, на Львівщині - хіба Славське. Принаймні нічого альтернативного  із зеленого туризму не знаю. Якось дивом знайшла садибу на 2 дні. А далі якось воно буде. І справді, далі нас господиня поселила у своїх сусідів. В інтернеті я би ніколи не звернула уваги на їхню хату: таке триповерхове чудо. А хотілося  малого і тихого куточка, а виявилось якраз так, як хотіла: просто тривоперховний будинок був практично порожній: одні заїжджали, інші з'їжджали, великого навантаження на кухню не було, а це для мене - мегаважливо. А взагалі треба бронювати заздалегідь, за місяць, - сказала наша господиня. - Бо потік туристів збільшився, у зв'язку з подіями....
Одного дня приїхали мама з дорослою донькою, переночували, і втекли. Планували на 5 днів, приїхали, кажуть, може 3 дні витримають, а насправді не витримали й однієї доби. "Пішли на річку, там мокро, не позасмагаєш; готувати - баняків мало, продукти купувати - носити, то не для нас, Вам легше - у вас  - машина, а ми шо - будемо сидіти, а гроші будуть капати?", - сказала  мені на прощання та, шо мама. Отаке буває. Не кожному піде. 
А мені сподобалось. Я знайшла час і шоб їсти приготувати, і шоб на річку сходити. Біля річки й справді піску нема. Але є трава. Шось собі підстелив, ліг і засмагаєш. І слухаєш шум річки - кайф!!!
Приготувати шось - не проблема. У магазинах є багато чого. "Італійських" магазинів не бачила, але базар є. І то добре. Біля нього продають сувеніри. Нічого особливого. Мене зацівакали лише вишиванки, яких я раніше не бачила
і туалетний папір.
А якшо серйозно, у Славському мені дуже сподобалось. І особливо така маленька мальовнича гірка, як з казкових книжок Малковича.
Я дуже рада знайомству зі Славським.

середа, 9 липня 2014 р.

Лазанка у Львові

 Ви були коли-небудь на лазанці? Думаю, більшість моїх читачів не була. І я би досі не була, якби не мій чоловік. Все би дивилася, проходила повз, думала, "яка класна штука, треба КОЛИСЬ спробувати", і те "колись" завжди би було "та не сьогодні, іншим разом". І я навіть знаю чому: бо я тяжка на підйом і дуже боюсь висоти. І на чортовому колесі я завжди боялась висоти. У той час, коли інші ковили кайф, я тільки панічно переживала, шоб те колесо не застряло, коли я буду на висоті, і думала, чому воно так помало крутиться... Словом, якась  я неправильна дочка у батька-будівельника. 
Поки ше старість мене не скрутила і поки чоловік заохочує, треба шось робити. А то на старості буде дооовжелезний список, чого  за життя я не спробувала. Тепер знаю  - одним пунктом менше - на лазанці була!
Страшнувато було уже спочатку, як треба було підніматися драбиною вгору. Але позитивний інструктор дивився, ніби вірить у мене на 100%. "З Вами нічого не станеться", - з усмішкою казав він. Я теж сміялась, і глянула на підлітка, який проходив маршрут переді мною. "Якщо він так вправно просувається, то і я дам собі раду", - думала собі. Але той підліток - матьорий. Він рухався швидко і впевнено. Навіть інструктажу не проходив. Не то, що я: "Проведіть мені інструктаж, бо я перший раз". Я налаштувалась слухати довгу розповідь, а почула "головне карабін защіпати. Постійно один має бути защіпнутий. Не можна два знімати одночасно". Оце і весь інструктаж. 
Але його для початку виявилось достатньо. І я полізла - мєдлєна, но увєрєна. Потім  інструктор, до речі дуже позитивний, по ходу підказував, розказував, а я  - просувалась.
У лісі - чим далі, тим більше дров. А на лазанці - чим далі, тим складніше. На шинах я старалась  помаленько, а вони - роз'їжджаються, франца! Але то ше квіточки!
По вузенькому канату було йти ше важче! Але цікаво і весело!  
А найприкольніше  - наприкінці: стрибати вниз! З якої висоти не знаю, але страшно. Ніби і спокійно, я ж пришпилена, але й страшно! Класне поєднання страху і цікавості. І от з цим поєднанням я стояла на платформі кілька метрів над землею і ... зважилась. Скочила вниз. А щоб на перший раз не було так страшно, і не так високо, стрибала присівши. Відчуття класні, адреналіну багато. Якшо менше боятися, то буде ше більше радості! 
Тому треба спробувати якось знову. Коштує задоволення недорого - 30грн. У вихідні - 40грн. То на "Медику". Думаю, вам сподобається! Якшо навіть такій перестрашеній як я сподобалось, то Ви точно відчуєте кайф. Але дуже не тіштеся, наступного дня болітимуть трохи м'язи, принаймні мене боліли під пахвами! Але то проходить, а враження залишаються!

неділя, 6 липня 2014 р.

Чудодійне джерело

У мальовничому місці біля Львова  - у селі Новосілка - є чудодійне джерело. Із водою багатою на срібло. Це якщо про вміст говорити. Але вода цінніша іншим - своєю цілющою силою. Тому сюди приїжджає багато людей. Не лише, щоб набрати води, а й помолитися. 

  Вже зранку вихідного дня біля джерела багато людей. Вони п'ють воду, нею вмиваються, моляться і ходять по колу.