середа, 9 липня 2014 р.

Лазанка у Львові

 Ви були коли-небудь на лазанці? Думаю, більшість моїх читачів не була. І я би досі не була, якби не мій чоловік. Все би дивилася, проходила повз, думала, "яка класна штука, треба КОЛИСЬ спробувати", і те "колись" завжди би було "та не сьогодні, іншим разом". І я навіть знаю чому: бо я тяжка на підйом і дуже боюсь висоти. І на чортовому колесі я завжди боялась висоти. У той час, коли інші ковили кайф, я тільки панічно переживала, шоб те колесо не застряло, коли я буду на висоті, і думала, чому воно так помало крутиться... Словом, якась  я неправильна дочка у батька-будівельника. 
Поки ше старість мене не скрутила і поки чоловік заохочує, треба шось робити. А то на старості буде дооовжелезний список, чого  за життя я не спробувала. Тепер знаю  - одним пунктом менше - на лазанці була!
Страшнувато було уже спочатку, як треба було підніматися драбиною вгору. Але позитивний інструктор дивився, ніби вірить у мене на 100%. "З Вами нічого не станеться", - з усмішкою казав він. Я теж сміялась, і глянула на підлітка, який проходив маршрут переді мною. "Якщо він так вправно просувається, то і я дам собі раду", - думала собі. Але той підліток - матьорий. Він рухався швидко і впевнено. Навіть інструктажу не проходив. Не то, що я: "Проведіть мені інструктаж, бо я перший раз". Я налаштувалась слухати довгу розповідь, а почула "головне карабін защіпати. Постійно один має бути защіпнутий. Не можна два знімати одночасно". Оце і весь інструктаж. 
Але його для початку виявилось достатньо. І я полізла - мєдлєна, но увєрєна. Потім  інструктор, до речі дуже позитивний, по ходу підказував, розказував, а я  - просувалась.
У лісі - чим далі, тим більше дров. А на лазанці - чим далі, тим складніше. На шинах я старалась  помаленько, а вони - роз'їжджаються, франца! Але то ше квіточки!
По вузенькому канату було йти ше важче! Але цікаво і весело!  
А найприкольніше  - наприкінці: стрибати вниз! З якої висоти не знаю, але страшно. Ніби і спокійно, я ж пришпилена, але й страшно! Класне поєднання страху і цікавості. І от з цим поєднанням я стояла на платформі кілька метрів над землею і ... зважилась. Скочила вниз. А щоб на перший раз не було так страшно, і не так високо, стрибала присівши. Відчуття класні, адреналіну багато. Якшо менше боятися, то буде ше більше радості! 
Тому треба спробувати якось знову. Коштує задоволення недорого - 30грн. У вихідні - 40грн. То на "Медику". Думаю, вам сподобається! Якшо навіть такій перестрашеній як я сподобалось, то Ви точно відчуєте кайф. Але дуже не тіштеся, наступного дня болітимуть трохи м'язи, принаймні мене боліли під пахвами! Але то проходить, а враження залишаються!

Немає коментарів: