понеділок, 8 вересня 2014 р.

Київ на перший погляд

Столиця, як велика бочка з медом, до якої злітаються бджоли - здалека і зблизька. Але та бочка надщерблена, а мед має специфічний присмак.  Тому прилетівши, бджоли не дуже щасливі, але ситі. Ну це так, мій висновок після відвідин Києва проїздом. Ніколи у столиці не жила, тому враження скупі, суперечливі і невиразні, напевно, як і саме місто, в якому збережено мало автентики, і ще менше робиться для того, щоб створити краще. Всі потоки - інтелектуальні, фінансові   - зливаються у столиці, а вона все одно має вигляд нещасної. Це моє суб'єктивне враження. Але воно мало підстави виникнути. Дивлячись на траву, яка росте на мості, я запитувала себе, а чому не на газоні? Дивлячись на газон, думала, а чому він без трави? Дивилась на квіти у горщиках, які висять на ліхтарях, і розуміла  - ростуть вони не завдяки, а всупереч - комунальники їх не балують. Бруківку перед Софією міняли, напевно, давно - вона має геть занедбаний вигляд, як і пам'ятки архітектури, які я бачила. Розмітка на дорогах то є, то нема. Світлофори то роблять, то не роблять. Газетних кіосків мало, зате кавових  - на кожному кроці. Біля Золотих воріт - палатки з овочами-фруктами. По місту - стихійна торгівля. На тротуарах - автомобілі. І автомобілів багато, і багато неймовірно дорогих автомобілів, які сильно виділяються у місті нещасному, недоглянутому, я би навіть сказала місті бідному і  без душі, але з багатими киянами.

Немає коментарів: