субота, 11 квітня 2015 р.

Його, мабуть, викладатимуть в школі

Або він стане дуже шанованим через енну кількість років. Наразі він лауреат численних нагород. І про нього знають ті, хто "на ти" з сучасною літературою. Я про Володимира Лиса. Про цього волинянина дізналася, коли він у розквіті сил написав роман "Століття Якова". Дуже гарну книжку. Не думала, шо переплюне. Тяжко, коли планка висока і від тебе чекають не менше. Але він зумів. "Країна гіркої ніжності" - надзвичайно потужна. Тут і   багатий зміст. І пронизливе написання. Тут і філософія, і простота.  Тут і сучасність, і гірке минуле.  
Я не хочу переповідати зміст. Скажу одне - книжка важка. Часом сльози заважають читати. І тоді доводиться зупинитися. Але не для того, щоб закрити книжку. А шо б  продовжувати читати. 
Дочитавши "Країну гіркої ніжності", я зрозуміла, яка щаслива, що не жила за сталіна (пишу з малої, бо та людина на більше не заслуговує), я вчергове переконалася, що москалі нам не брати, я схиляю голову перед партизанами-упівцями і вірю у силу духу української жінки. 
Пишу ніби очевидні речі. Але про них не варто забувати. Для того і є література. 
З книжкою "Країна гіркої ніжності" у мене минули три-чотири вечори. Літературні вечори замість фейсбучних. І знаєте, вони цього вартували. Набагато емоційно насиченіші були. Чого і вам раджу. Побільше емоцій від прочитання Володимира Лиса. Він -  фантастичний автор! Емоції вам гарантовані!