пʼятниця, 25 грудня 2015 р.

Українським школярам нав'язують російські мультики

Уже з першого класу дитину привчають дивитися російські мультики. І не батьки чи дідусі, бабусі. А наша, українська система освіти. У підручниках з "Основи здоров'я" для першого класу читаю перелік рекомендованих мультфільмів - і РОСІЙСЬКИХ там НАЙБІЛЬШЕ. 

 Всі посилання, як бачите, на російські сайти. Дуже мало наших мультиків. Зате є смєшарікі. То просто якийсь капець.
От як то дитині полюбити школу? У мене діти - ше не школярі. Але чудово знають про війну з москалями, не дивляться москальських мультиків і як вони поставляться до вчительки, яка буде радити дивитися москальські мультики чи до тих підручників, у яких закликають дивитися ті смєшарікі? Думаєте, шось добре? Сумніваюсь.
А тепер полюбуйтесь обкладинкою цього чудо-підручника.

Бачите, дівчинка з бантами  - з відкритим ротом. Чи то фотографи такі ж професіонали, як автори? Чи то ілюстрація до теми "Бідні діти української системи освіти"?


середа, 16 грудня 2015 р.

Дельфінарій у Трускавці

Досі на Західній Україні дельфінарію не було. А тепер будь ласка. Сів і через годинку-другу ти вже в дельфінарії. Правда, людей досі не густо. Чи то тому, шо мало хто знає, чи тому шо ціни кусаються. Коли я їздила з сім'єю, а було то у вихідний день - 5 грудня, вільних сидінь було більше, ніж зайнятих. І то при тому, шо приїхали на трьох автобусах школярі. Вони і становлять основу глядацької аудиторії. Та цікаво і дорослим. І мені, і чоловікові виступ дуже сподобався. Були не тільки дельфіни, а й морські котики. І одні, і другі гарно навчені, показували прикольні номери. А от 5-ти річній дочці сподобались тільки дельфіни. Коли виступали котики, вона весь час нудьгувала. Потім бідкалась, шо її не обхляпали. Поясню, шо під час виступів тварини можуть захляпати глядачів. Особливо, якшо вони сидять по боках у перших рядах. Дехто з першого ряду пересідав вище. А моя донька тішилась, як її нарешті трохи обхляпали дельфіни. 
З мінусів я б назвала таке:
-  як тільки зайти у ту частину дельфінарію, де вода  - хлоркою смердить нестерпно. Потім якось звикається до того, і вже не відчувається так сильно хлору;
 - акустика нікудишня. Такий гул, шо розібрати, шо той ведучий говорить, часто мені не вдавалося. Потім я й перестала намагатись його зрозуміти, спостерігала за дельфінами;
- вартість квитків, як на мене, трохи завелика. Отак піти втрьох і залишити 600 грн. То так коштували квитки у vip-секторі у вихідний день. Зі звичайними різниця всього 20 грн. Думала, може трохи спустять ціни. Але сьогодні зайшла на сайт і  ... вуаля ... уже 230 грн. квиток у vip-секторі і 200 грн. - звичайний квиток у вихідний день. Я так бачу, шо надіятись на здешевлення квитків не варто.
А загалом дельфінарієм задоволена. Чистота, краса. І шо найголовніше, тваринки дуже стараються. Коли ше їх побачиш і почуєш (там вони ше й говорять - по-своєму звичайно)! І до речі, ніхто не забороняє фотографувати чи знімати відео під час вистави, як то у цирку. Тому зробила таку знимочку, шо зверху. Не шедевр, але пам'ятка.


вівторок, 15 грудня 2015 р.

Назустріч святому Миколаю

Моя донька з таким нетерпінням чекає на святого Миколая! І скільки ше днів лишилося, перепитує. І час від часу каже,  чи була чемною і тут же каже, я ж чемна: і тобі допомагала, і швидко на вулицю сама вдягалася... І до листа каже дописати то те, то інше... 
Словом, вся в очікуванні. Шоб ту нетерплячку спрямувати  в якесь русло, вирішила зводити її на виставу до свята Миколая. Ше перед театром для дітей та юнацтва побачила  - то один клас ведуть, то другий. На подвір'ї театру, як у вулику - шум такий, шо відразу перерва у школі пригадується. Думаю, все  - приїхали, квитків нема. Але на наше щастя, квитки були, майже цілий ряд  - і то один з кращих -  четвертий. Хтось забронював, а потім відмовився. А так, театр заповнений. 
Ніколи не любила, як зі школи організовано водили до театру. То так, ніби з -під палки. Треба. Правда, водили нас нечасто. І в ті 90-ті, коли прийшли до театру, подивилися початок, і тут - повна темрява, світло виключили. Шо тут сказати, 90-ті. Тепер, хоч і війна, у Львові можна спокійно подитись з дітками виставу. А скільки у них радості, емоцій, щастя від вистави! Я шось такого від шкільного походу не пригадую, правда нас у театр для дітей і юнацтва не знати чи й водили. А варто! Я то виставу дивилась, то за своїм дворічним малюком придивлялась (йому було  цікаво до антракту  - на відміну від старшої), то спостерігала за реакцією дітей, і не могла зрозуміти, шо мене тішить більше, сама вистава чи реакція глядачів. Діти такі безпосередні, активні, емоційні - файнезні! Для них вистава - то свято! А прихід святого Миколая - то просто шось неймовірне!  Тому коли вистава ше й про Миколая - то просто бомба! Називається "Стежечка святого Миколая". Постановка не нова. Вистава йде вже 10 років (якшо вірити сайту театру). Але дітям справді подобається. Моя донька виходила з театру щаслива! А коли вдома запиталась, як їй святий Миколай? Сказала, шо насправді святий Миколай інакший, а той, шо в виставі схожий на священика. Може й так, дітям видніше.