пʼятниця, 15 березня 2019 р.

В орендованій квартирі

Маю я таке щастя жити в орендованій квартирі. Спочатку хотіла слово "щастя" з першого речення взяти у лапки. Бо яке то щастя жити у квартирі, яка тобі не належить?! Але так живуть навіть ті, хто міг би собі дозволити власне житло. Скажімо, Тимошенко. На луї віттони має гроші, а живе у будинку родичів... Ні... Дурне порівняння. Бо там стільки правди, як  сиру у дірці сиру. Але Коболєв, до якого довіри значно більше, теж каже, що орендує, і пояснює, що так вигідніше. За оренду сплачує з відсотків депозитів. А інвестувати у власне житло не поспішає, бо каже, що то дуже сумнівне інвестування. А ще кажуть, уже не Коболєв, що хата прив'язує, ти стаєш важчим на підйом і вже не маєш такого бажання мандрувати. Тож оренда - саме те, що треба. Справді?
По-перше, оренда - це просто рай, коли ти хочеш жити просто окремо, своїм життям, коли поруч нема порадниць чи порадників, не ділиш квадратні метри з багатьма людьми, не чатуєш під ванною чи туалетом, не сваришся через побутові дрібниці. Словом, оренда  - це коли ти живеш своїм життям, а не життям родичів.
По-друге, оренда - то свобода. Ти коли хочеш миєшся, що хочеш і коли хочеш їси, що хочеш слухаєш.
По-третє, оренда - то спокій. У квартирі реально тихіше, бо менше людей. Менше навантаження на голову, легше психіці. Більше відпочиваєш, скоріше відновлюєшся, здоровішим є. У психологічній площині - то точно.
Ну як? Вже хочете жити окремо? 
Я думаю, відповідь очевидна.
А  чи хочете жити в орендованій квартирі?
А от тут, як пощастить. Буде адекватний господар, який з'являтиметься тільки за платою раз у місяць, чи навідуватиметься, коли забажає. Останнє не жарт. Таке пережила на першій орендованій квартирі, коли бабця-дрибця привалила на вихідні, зі своєю внучкою, з якою зранку вчила вірші. Вихідні затягнулись. Дитина з бабцьою так і жили... То було шось. Розмовляти з бабцьою було намарне, простіше просто звалити. Тобто ви зрозуміли, що власник орендованої квартири, його адекватність, дуже важлива. 
Інше питання, як її перевірити, коли ти бачиш людину, але її не знаєш? І тут я кажу, як пощастить. Хіба ви великий гуру з визначення людей на адекватність з першого погляду. Тоді ОК. Але, мабуть, спершу на адекватність і особливо на порядність треба перевірити маклера, бо то бувають ше ті шахраї. І гроші візьмуть, і квартири, не знайдуть. Тепер, коли в соцмережах є групи "без маклера", може, легше знайти квартиру, але раніше посередників, які надавали так звані інформаційні послуги, а потім знімали з себе відповідальність, було хоч греблю гати. Тобто ви розумієте, знайти квартиру  - то теж питання. Вам хочеться, щоб була чиста, світла, затишна, з невеликими комунальними, які сплачуються окремо від орендної плати. А найчастіше пропонують страшну, вбиту, недоглянуту. Якщо пропонують гарну, простору, чисту, дорого умебльовану, то ціна зазвичай така, що починаєте думати, наскільки було би дорожче платити розстрочку за новобудову і мати власне житло. Але його ще не звели, і в українських реаліях, зведуть або пізніше заявлених термінів, або не зведуть (і таке буває), і новобудову ви зразу не заселетесь, бо треба час і гроші, чи правильніше гроші і час. Ну то залежить, що у вас більше вартує... Налякала? Вибачайте, я зовсім не ставила за мету відлякати від ідеї жити в орендованій квартирі. То справді класно. Але недешево. І треба бути готовим, що за середню плату у вас не буде все супер. Якщо матрац зручний, то телевізор поганий, якщо пралка добре пере, то холодильник вже ледве-ледве працює. Або і пралка доживає останні свої дні, і холодильник вже мріє про відпочинок... Бо хто буде вкладати гроші в квартирантів? Тут працює принцип "на тобі небоже, що мені не гоже". А ще час від часу змінюється орендна плата, і завжди чомусь не на вашу користь.
Але головне -  це ваше щастя, це ваш спокій, ваша свобода, і цього є набагато більше, коли ви живете окремо. Це моє переконання. 

Немає коментарів: